Сергій Чаплигін: В чому небезпека пост-лібералізму

Минуле століття було століттям трьох панівних ідеологій - лібералізму, комунізму та фашизму.

Безумовно, що вони породили безліч проміжних ідеологічних течій. Але в цілому ці три напрямки розвинулися, завершили свою історичну релевантність та вичерпали себе саме в ХХ столітті: Фашизм загинув першим. Потім комунізм. Лібералізм - зникає останнім.

Що провокує кінець політичної ідеології? Те, що їх породжує. Всі ці три ідеології народилися разом з модерном і абсолютно нормально, що вони зникають тоді, коли модерн поступається місцем постмодерну.

Тому колишньої політичної диспозиції (на жаль чи на щастя) більше не існує.

Якщо в минулому фашизм критикував лібералізм справа, а комунізм зліва, то на сьогоднішньому етапі по відношенню до постлібералізму неможливо визначити, де є право, а де є ліво.

Відповідно сьогодніі є тільки дві позиції - згода або незгода з сучасним станом речей.

Все інше - лише історичний досвід для майбутнього проекту.

Екскурс до історії. Лібералізм.

Того лібералізму - терпимого та гуманістичного вчення XIX століття більше вже не існує. Сьогодні ми маємо з справу з тоталітарною ідеологією пост-лібералізму.

Лібералізм завжди виступав за звільнення особи від конкретних обмежень, лімітів, меж. Така його природа. І як ідеологія боротьби за свободу від тоталітаризму цілком симпатична.

Але після того як лібералізм переміг своїх супротивників - тІ ідеологіЇ, які наполягали на колективній ідентичності (національній чи класовій), він мав дати відповідь, чому слугувала вся ця попередня драматична історія звільнення індивіда?

Виявляється - він на це питання не може дати відповідь, за жодних обставин. Не тому, що він її не знає, а тому що цієї відповіді апріорі не існує.

Бо тепер свободу можна порівняти тільки з самої свободою.

Але лібералізм, в силу своєї природи, продовжує «звільняти» індивіда від всіх інших залишків «колективності».

А коли і їх більше немає? Залишається тільки сам процес, позбавлений будь-якого змісту - звільнення заради звільнення.

Від усього, що ще залишилося - суверенітет, держава, національність, сім'я, стать, економіка, мова, реальність і, врешті-решт, - людяність.

В цьому і полягає його мутація та занепад.