Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интеграция

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

31 мар. 2019 г.

Софія Дніпровська: Таємні стежки зради

У Україні є величезна кількість освічених людей з розвиненими когнітивними і творчими здібностями, які демонструють такий яскравий політичний ідіотизм, що це не може не викликати подиву.

Як нащадки жертв геноцидів, не олігофрени, не маразматики, не неписьменні невігласи можуть так легковажно й безвідповідально ставитися до власної держави і її долі?

Причина тут не стільки в дефіциті інформації (інформаційне поле в нас не стільки вузьке, скільки невпорядковане) чи неспроможності її обробити, скільки в емоційних блоках, які "заклинюють" ментальні процеси і заважають діяти в конструктивному напрямку, бо ПОПЕРЕДНІЙ досвід визначив цей напрямок як згубний.

Більшість українців - це нащадки тих, хто вижив ціною ганьби й капітуляції і не має переможного досвіду спілкування з русскім міром.

От не хотіли люди в колгоспи вступати - пручалися, змагалися з репресивною машиною Москви, але примучені голодом і терором - здалися, пристосувалися до жорстких рамок, у які їх загнала Імперія і почали компенсувати страшну національну поразку пошуком маленьких приватних життєвих радощів.

Чому вони могли навчити своїх дітей і онуків? Тільки пристосуванству, капітулянству і сподіванню на милість катів.

Тим паче, що Москва ніколи одразу не намагалася знищити свою жертву, особливо якщо в жертви був ресурс для спротиву.

Вона завжди порве-порве - і попустить. Порве-порве і попустить, створюючи в жертви згубну ілюзію, що якщо зіщулитися і перетерпіти черговий напад, то потім стане легше, запобігаючи усвідомленню жертвою того, що втрачати їй нічого, що може породити в ній феноменальну відчайдушність і дати сили для опору.

І те, що на перший погляд виглядає як недоумство і легковажність, є проявом глибинного генетичного страху і породженої лукавим ворогом ілюзії, що зіщулившись, можна спастися, що змушує шукати шляхи капітуляції.

І оцей маніакальний пошук "нових облич" через півроку після інавгурації, і надмірна вимогливість до лідерів, і зацикленість на матеріальному добробуті - це все таємні стежки зради.

Публіці, яка носить у собі цю базову тривогу, потрібні не стільки роз'яснення, скільки яскраві, переламні події, що знімуть емоційні блоки. Їй потрібно наочно спостерігати серію перемог, щоб нарешті набратися відваги і спільно вступити в бій з одвічним кривдником.

Вибори 2019 і є однією з таких переламних подій, що Москва прекрасно усвідомлює.

Якщо вони відбудуться на нашу користь, ми почнемо вилазити з депресивної ями.

Якщо генетичний страх візьме гору над здоровим глуздом, нас можна вже буде добивати. Що Кремль і зробить з глубокім удовлєтворєнієм...

30 мар. 2019 г.

Алина Витухновская: Rammstein: Германия

Запреты имели хоть какой-то смысл тогда, когда существовал модернистский мейнстрим, и соответственно, была необходимость защищать его от разнообразных примесей. В нынешнюю же эпоху информационного постструкта, запреты как линейная акция, абсолютно бесполезны против нелинейного, всенаправленного распространения контента.

Что же касается моральных устоев и императивов, то их ждёт неизбежная участь музейных экспонатов — устаревание, разрушение и последующая оцифровка, для ознакомления уже в чисто исследовательских (но не просветительских) целях. Тем более, неприемлемы запреты в современном искусстве. Так новый клип Rammstein, этот провокативный шедевр китча, восхитительно вульгарный, с умопомрачительной модельной и антибодипозитивной тоталитарной негритянкой, с кадрами концлагерей и неретушированными свастиками, уже успел вызвать целую бурю негативных реакций.

Как это принято нынче в голливудских блокбастерах, Rammstein делают чернокожую положительной героиней, олицетворяющей саму Германию (!). Это и намёк на излишне толерантную европейскую политику и своеобразное распределение ответственности, фактически новый взгляд на историю. Ибо вина за преступления 20-ого века лежит на всех(!) странах-участницах ВМВ, а не только на немцах.

27 мар. 2019 г.

Олег Олексюк: Навєрно

Нещодавно центр Разумкова провів цікаву соціологію по етнічній приналежності українських громадян.

Приємно, що ідентифікувало себе українцями 93% опитаних, росіянами 6 відсотків і 1 процент інші. Цифри для мене, як українця дуже приємні, але на цьому власне все…

Днями був у Дніпрі у справах. У позаурочний час розмови з місцевими неминуче торкалися політики. Дніпро місто російськомовне, тому десь при бесіді перепитав у співбесідника: А ти українець?
-Да, навєрно…
-А чому, напевне?
Ну, я ж разгаваріваю на руском…

Я, особисто, відчув, що подібна національність "навєрноукраинец" в цих краях не поодинока. Тому й не дивно, що вибираємо ми у Президенти "навєрноукраинцев", починаючи з Кучми, який у біографії на Прем’єр міністра писав "рускій", вже на вибори президента "українець". Тай у його рідному селі Чайкіне, яке на кордоні з Росією і Білорусією теж не знають, хто вони за національністю (був такий телерепортаж). Можна продовжити тут Януковичем і, не дай Боже, зараз ще одним…

Десь ми, на мою думку, у переважній своїй масі, серйозно травмовані сотнями років колоніального перебування. Це помітно у таких простих речах, як поглинання інших етносів. Поляк чи єврей, коли взнає, що в комусь є частка їхнього у крові відразу називає його своїм. У Кличків, приміром, прабабця чи хтось біля того була єврейкою, так євреї його вже називають своїм. Знову ж таки, деякі ідіоти українці подекуди, взнаючи цей факт біографії називають його "жидом".

Насправді це смішно. Тому що як писав Мазепа про Україну "Біда чайці небозі, що породила діток при битій дорозі…"

Так от: через те тут стільки домішано, що оцей містечковий расизм можна застосувати до кожного другого. 

Але для чого? Всі ми українці. Тільки би ще хотілося без цієї приставки "навєрно". Отож.

Софія Дніпровська: Вибори 2019 - черговий перепис жлобів і марнославних ідіотів

З русскімі все ясно. Вони обирають Росію, якій зберігають вірність за будь-яких обставин і нічого від неї не требують (жилаби странарадная і нєту другіхзабот).

А от з українцями, які йдуть на вибори з дулею в кишені для Петра, рухають жадібність і гординя. А це - дуже тяжкі гріхи. Народ, у якому накопичилася критична маса жлобів і хвальків, не омине небесних кар. Бо людину відрізняють від тварини духовні потреби. Зграї приматів перетворилися на людей, коли навчилися обмежувати свої матеріальні, фізіологічні потреби заради задоволення потреб духовних. Per aspera ad astra, так би мовити.

Колектив, який зневажає духовне і міняє його на додатковий шмат гнилої ковбаси (а з голоду в нас ніхто не вмирає, що б там не дзяволили про таблєтку для дєдушки і піввареника), втрачає людську подобу, а значить втрачає і права людини.

Ну а гординя - це неспроможність співставляти свої амбіції з можливостями, що веде до руйнівних наслідків як для особи, так і для колективу, в якому вона діє, в цілому. Надутий індик Толік, боягуз-підкаблучник з непомірними амбіціями - просто живе уособлення гордині, як і ті, що з ним себе асоціюють...

А як ще назвати людей, яких не відштовхує клоун, аферистка, сцикливий полковник, замасковані комуністи і ригня?

Вибори 2019 - черговий перепис жлобів і марнославних ідіотів. Якщо їх буде більшість, нація знову піде на переплавку в горнилі Історії.

26 мар. 2019 г.

Кирилл Серебренитский: Про национальную идею

...когда я стану диктатором России, то мне, к сожалению, тоже придётся заниматься феноменом. который, собственно, и породил нашу нелёгкую, но столь нужную людям профессию, я имею в виду профессию диктатора России.
Я буду вынужден взяться за национальную идею. Впрячься в неё, как бык в ярмо, и одновременно взять этого самого национального быка за идейные рога.
......................

Я выйду к своему народу, - такой весь утомлённо углублённый , в потрёпанном сиреневом камуфляже,
( ...- каким меня запомнил весь мир, когда я давал первое интервью на обугленной броне танка Т-90МС у дымящихся руин ГУМа, -)
и, когда стихнут барабаны и растает в грозовой тишине долгий гул гонга,
и я - скажу:
- ...Вот вы сказали - национальная идея. Хотите поговорить об этом?

Народ будет, как положено, безмолвствовать, на то он и народ. Но самые смелые в первом ряду догадаются и осторжно кивнут: хотим, мол.

- Сущность нашей национальной идеи заключается в следующем, - сообщу я. - Во-первых, наша национальная идея не национальная, а уранополитическая. А во-вторых, эта идея - не идея, а интенция.
Как вы уже догадались, я имею в виду то, для чего изначально предназначен и конечно рождён каждый из нас, то есть поиски Святого Грааля, но, разумеется, не медиевальный эпос, а Грааль в его гносеологической проекции, так сказать, беспощадно отточенную граалическую вертикаль, виртуозно пронизывающую горизонталь материи.
Как вы знаете, Плэрома неизмеримо истончается в неисчислимости эманаций, но, разумеется, не исчезает даже при погружении в материю, она же не может исчезнуть, на то она и Плэрома. Проникая в материю, в тяжкую дряблую сырую жадную вечно голодную плоть этой нашей големоподобной саклассии, Плэрома не окутывает и не разрывает материальность, а, как я уже говорил, тончайше, но точнейше пронзает её, как метафизическая шпага, и вот это эоническое острие, - собственно, и есть Параклит. Что касается Святого Грааля, то это, скорее, не само острие, но, так сказать, нанесённая им спиритуальная рана. И здесь, как вы уже, полагаю, заметили, в самом средоточии семиотического кода высвечивается, ну разумеется, старый добрый Roi Pescheour. Впрочем, лично я предпочитаю дуал, который просматривается в ранней версии французской вульгаты о Ланселоте - там, как вы помните, обитатели Корбеника - это не один, а два Раненных Короля, Пеллам и его дед Пеллес. Заметьте, я преднамеренно не затрагиваю здесь софиологию, хотя к ней мы ещё вернёмся.
Итак, народ. Если мы воспользуемся для обозначения нашей общей российской уранополитичекой интенции самой простой формулой, например, Гегелевской триадой, Бытие - Ничто - Становление, то поиски святого Грааля я бы отождествил ....

Тут я замечу некоторое народное движение в первом ряду, и демократично спрошу:
- Вы что-то хотели сказать, народ? Прошу вас.

И самый такой смелый, из певого ряда, скажет:
- Это, ну, короче, фильм такой был, да? Американский. Про Грааль, - сообщит мне мой народ. - Это как бы такой, как сказать, блин, ну такой типа кувшин. Платиновый с изумрудами.

- Знаете что, - скажу народу я, диктатор. - У меня такая только что мысль родилась. А давайте вообще без национальной идеи? Совершенно. А кто вякнет что про национальную идею, расстреляю. Договорились?

На что народ, разумеется, опять будет безмолвствовать.

25 мар. 2019 г.

Вадим Штепа: Русофобской является политика Кремля

Словечко "русофобия" стало для нынешних кремлевских властей аналогом "антисоветизма" прежних времен.

Но вот если вдуматься поглубже - русофобской (без кавычек) является политика Кремля. Эта имперская политика делает бесправными всех жителей русских областей.

В 1993 году в Ебурге провозгласили Уральскую республику. Она не хотела выходить из РФ - просто Свердловская область, довольно развитый регион, пожелала получить такие же суверенные права, которыми обладали Татарстан и Якутия.

Но президент Ельцин, несмотря на свое уральское происхождение, запретил этот проект. Наша уральско-калифорнийская авторка Ксения Кириллова пишет: "Окружение президента считало, что обретение областью с преимущественно русским населением республиканского статуса является шагом к распаду России".

Это действительно так - самый страшный сон Кремля: появление на мировой карте нескольких русских государств, независимых от него. Это будет концом Российской империи - точно так же, как концом Британской стало появление США, а концом Испанской - независимые страны Южной Америки.

24 мар. 2019 г.

Софія Дніпровська: Анархія - мать московського порядку

Анархія - первинна, деукраїнізація - вторинна. Слабка державна влада в Україні - мрія москви, бо свято мєсто пусто нє биваєт. У вакуум безвладдя моментально залітає русскій дух.

У 2-й половині 17 ст. та на поч. 18-го русскоговорящіх укрАінцев у природі не існувало. Після вигнання польської адміністрації Гетьманщина була мовно й етнічно однорідною на всіх рівнях - від побутового до політичного.

Але перманентна гризня і взаємопоборення перетворили державу на Руїну і на цю Руїну миттю налізли московські воші і повідкладали кругом своїх гнид.

На поч. 20 ст., коли розгорнувся черговий цикл національно-визвольних змагань, усі великі економічні і адміністративні центри України були етнічно і мовно неукраїнськими. У великих містах українське населення було в меншості, домінували русскій язик і ідиш.

Але й це ще було півбіди. Адже на поч. 20 ст. тільки 10-15% населення України жило в містах. Абсолютна більшість (85-90%) була неасимільованою і в разі збереження держави могла б легко вимити з міст чужорідний і чужомовний елемент і розчинити його в своїй масі.

Але гризня й тотальна непокора селянської маси своїй законній, легітимній владі, обраній з'їздом хліборобів, відкрили ворота московській інтервенції, яка знищила Українську Державу і кинула неасимільоване населення під бульдозер соціалізму, внаслідок чого на момент відновлення у 1991 р. Держави половина нації фактично була позбавлена національних рис і перетворилася на гекающю і шокающю нєважнокакім язиком біомасу, мертвий вантаж, який неасимільовані, свідомі рештки з останніх сил тягнуть із московського болота, надриваючись і харкаючи кров'ю.

Тому я вважаю, що маніпулятори, які оспівують міфічну українську демократичність, яка ото тільки й відрізняє нас від "рабської мокші" (ніби інша мова, культура, оригінальні традиції, костюм, і врешті-решт антропологія (о, йа, йа, черепа!, які видають Бєліцкого і Грішина, і Судоплатова видали б, аби до нього придивлялися) та історична спадщина САМІ ПО СОБІ не є цінністю і ознакою інакшості) є ворогами і шкідниками того ж самого порядку, що й пропагандисти нєважнокакого язика і нацианальнасті.

Власне, можна й не палитися пропагандою московського язика і культури. А демократичненько відкрити ворота його пропагандистам і насаджувачам, заколисавши сторожу баєчками про парламентаризм і демократію.

21 мар. 2019 г.

Вітаймо 92- літнього Теодора Дячуна — керівника Білоцерківської станиці братства ОУН-УПА

Вітаймо 92- літнього Теодора Дячуна — керівника Білоцерківської станиці братства ОУН-УПА імені Василя Якуб'яка, комбатанта Української Повстанської Армії.

Пан Теодор народився 20 березня 1927 року у селі Стегниківці, що на Тернопільщин. Геройський вояк УПА, в'язень московсько-комуняцьких концтаборів, майданівець, волонтер ЗСУ. Арештований більшовицькими загарбниками у 1949 році. На допитах кадебісти ламали пальці й ребра, засуджений до розстрілу, через тиждень вирок змінений на 25 років каторги.

У 2013-14 регулярно чергував на Майдані. Їздив на східний фронт підтримати вояків батальйону «Київська Русь». Із пенсії жертвує кошти на допомогу ЗСУ. Многая літа!

17 мар. 2019 г.

Выбор народа надо уважать

7 марта 2019 года в Москве в Госдуме РФ, а 13 марта и в Совете Федерации РФ правящая в России партия приняла закон, карающий оскорбительное отношение к власти.  Закон пока ещё не подписан Президентом РФ.

Аргументы у правящей партии в пользу принятия закона были такие:                                           
- Источником власти в России по Конституции РФ является народ.
- Народ выбрал власть, а потому её надо уважать.

Из этих аргументов следует логичный вывод - если народ власть, то значит и вправе оценивать своих слуг.  Уж как народ оценит, так тому и быть. «Последнее слово всегда остается за общественным мнением». (Наполеон).

P.S. Правда не редко бывает груба и оскорбительна.  Поэтому у власти всегда есть искушение её запретить. За внешним фасадом борьбы с фальшивыми (фейковыми) новостями проглядывается настоящая причина - желание подольше сохранить свою власть, а для этого ограничить критику и свободу слова.  То есть это тот случай, когда «благими намерениями устраивается дорога в ад».
Но только ведь, затыкая рты, карательными мерами нищету в стране не победить.

Владимир Гарматюк
Россия, г. Вологда
17.03.2019 г.

16 мар. 2019 г.

Чому ми підтримуємо націоналістичну політику президента Петра Порошенка

Тому, що ми українці і прагнемо залишатися українцями завжди – і в цьому житті, і в наступних. Ми прагнемо, щоб українцями були наші діти, внуки, правнуки і всі нащадки. Ми прагнемо жити власним розумом і вести власну Гру згідно з настановою предків: «Все, що робиться з власної волі, – добро». 

Ми зможемо залишатися у світі українцями лише за наявності Української держави. Тому вітаємо і підтримуємо все, що сприяє захисту вже наявної держави, її впорядкуванню та розвитку.

Саме цим і займається президент Петро Порошенко. За роки свого президентства він навчився керувати державою і вести війну проти московської агресії.

Очевидними результатами його діяльності є:

формування боєздатної армії та інших силових структур,
відновлення роботи військово-промислового комплексу,
стратегічний союз зі США,
послідовний рух від московської залежності («Геть від Москви!»),
створення Православної церкви в Україні,
безвізовий режим з Євросоюзом,
просування української мови,
економічне зростання (в умовах ведення війни),
деолігархізація,
поступовий демонтаж корупційних схем,
зростання прозорості держави.

Це націоналістична політика. Вона здійснюється поступово, цілеспрямовано, без зайвого галасу, з орієнтацією на довгострокові результати.

На президентських виборах 31 березня 2019 року реальними кандидатами на пост Президента і Головнокомандувача є Петро Порошенко, Юлія Тимошенко і Володимир Зеленський. Двох останніх підтримує Москва і олігарх Ігор Коломойський. Водночас Москва і Коломойський ведуть неприховану війну проти Порошенка.

Юлія Тимошенко схильна до популізму і відвертої брехні, не має авторитету в Армії, неспроможна до ведення війни проти Росії, не ідентифікує себе з українським народом, говорить українською мовою по-російськи (з акцентом), перебуває у дружніх стосунках з Коломойським.

Володимир Зеленський є відверто некомпетентним у державних справах, не сприймається Армією, не говорить українською мовою, не спроможний до ведення війни проти Росії, пов’язаний злочинними схемами з Коломойським і залежний від нього, не має жодного авторитету на міжнародному рівні. 

Петро Порошенко вже показав свою компетентність як президент і головнокомандувач, має авторитет серед військових і лідерів інших держав, вільно володіє англійською мовою, а війна проти Росії – це вже для нього не вимушена необхідність, а справа принципу. Понад те, він повірив у свою спроможність перемагати, у нього пішла «своя гра» – і йому це подобається.

Переобрання Петра Порошенка на другий термін дає Україні хороші шанси для збереження суверенітету і подальшого розвитку. Натомість обрання Зеленського або Тимошенко – це катастрофа.

– Але ж Порошенко олігарх!

– Люди схильні змінюватися, особливо під впливом життєвої необхідності. Порошенко мислив як олігарх і бізнесмен до Мінських домовленостей 12 лютого 2015 року (Мінськ-2), де він сподівався домовитися про мир. Проте в ході переговорів Путін перейшов до прямих погроз і образ, що спричинило особистий конфлікт між Порошенком і Путіним. Останньою краплею стало те, що Москва порушила Мінські домовленості одразу ж після їх підписання. З цього часу й почалася стрімка еволюція Порошенка від бізнесмена до державника.

Першим видимим проявом стратегії Порошенка на впорядкування України стало електронне декларування майна і видатків посадових осіб від серпня 2016 року. На це ми звернули увагу у статті Чому панівний клас добровільно засвітив свою ганебну власність.

– Але ж усі націоналісти виступили проти Порошенка: Свобода, Правий сектор, КУН, ОУН, С14, Національний корпус!

– Сам факт проведення Порошенком націоналістичної політики згуртував проти нього «професійних націоналістів». Тому що на тлі реальної націоналістичної політики Порошенка багато хто з «націоналістів» образився на Порошенка за те, що він «вкрав» у них націоналістичну програму і почав її виконувати.

– Порошенко «кришує» корупцію в Укроборонпромі!!!

95% негативу проти Порошенка – це московські фейки. Ось остання яскрава містифікація, радісно підхоплена зрадофілами:  Спростовано фейк про «втечу» Петра Порошенка з мітингу в Житомирі. А тут про Укроборонпром: Бігус & Гладковський. Укроборонпром і лекція з історії.

– То що робити?

Обрати Порошенка на другий термін і згуртовано працювати на перемогу України. Історія дає нам прекрасний шанс – Український Рай: офіційне відкриття.


14 мар. 2019 г.

14 березня - День українських добровольців

Щиро вітаю зі святом усіх, хто навесні 2014-го року, свідомо, за покликом власного серця, став на захист своєї Батьківщини у боротьбі за суверенітет рідної землі та свободу українського народу!

У День добровольця хотів би згадати не лише учасників добровольчих формувань. Для мене також є прикладом патріотизму й мужності ті, хто:
– добровільно прийшов до військкоматів і відправився на Схід у складний час
– добровільно прийшов у бойові частини, підписав контракт і став на захист країни
– добровільно написав рапорт і поїхав з тилових частин до бойових, щоб стати на шляху ворога
– добровільно зробив крок вперед і поїхав у термінали ДАПу або до інших підрізів, де сповна сьорбнув жахів війни
– мобілізовані, які не пішли на дембель, а добровільно продовжили контракти і залишилися там, де міжебраття демонструють всю свою «братську любов»
– громадяни інших країн, які покинули свої домівки, щоб стати до лав Збройних Сил і допомогти Україні у скрутний час.
Усі вони теж добровільно прийняли своє саме важливе рішення. Для когось це рішення стало квитком в один кінець.
Усі ці люди для мене – добровольці і я з повагою ставлюся до кожного з них також.

Слава Україні!
Слава її героям!
Світла та вічна пам'ять загиблим!
Смерть ворогам і окупантам!

2 мар. 2019 г.

Кирилл Серебренитский: Трагичная неубедительность российской оппозиции

...трагичная неубедительность российской оппозиции - совсем не в том, что они ничего не делают, и не в том, что они врут, и не в том, что они болтают беспочвенно, скучно, глупо и не по делу.

Они изо всех сил пытаются что-то сделать, точнее, ещё недавно пытались, изо всех своих этих самых наличных, так сказать, сил, и в рамках действующей Конституции.

Они говорят правду.
Они опираются на определённую почву.
Они интересны, они часто даже умны, и порой даже деловиты, если смотреть ролик до конца и вчитаться ниже заголовка.

Трудно не согласиться с тем, о чём они говорят. 
Но трудно согласиться на то, к чему они призывают.

После всей их беспощадной правды, после их твёрдой почвы, зиждущейся на цифрах и фактах, после интересного, умного и делового, - они возвещают:
а потому вы, о, сограждане!
а посему приходите на митинг потолкаться, и в пикет на Чистых прудах на февральском ветру, пишите на ватмане "Путин, а совесть?!!!", отправляйте как можно больше денег на такой-то счёт в помощь узникам, и, главное, честно голосуйте на бесчестных выборах

И вот тут кажется, что они в лучшем случае шутят, а в худшем бредят.
Вот на этом роковом повороте они вдруг неосознанно видоизменяются и вместо политиков оказываются ролевиками-толкинистами.

.......

Из того, что говорят мыслители оппозиции, совершенно не следуют никакие митинги, пикеты и, тем более, выборы.
Из вышеозначнного, - неоспоримо правдиво, разумно, увлекательно и строго по делу
проистекают вопросы:

- Что лучше учить, английский или иврит?
- А какие профессии нужны в Канаде?
- Если в Канаде тоже нафиг никто не нужен и если бабушка, оказывается, была не еврейка, то:
что лучше, пшено или гречка? и сколько соли, гороху и круп нужно, чтобы хватило на год? и чем заболеть, чтобы не взяли в армию в сорок три года? где заказать нормальную бронированную дверь и решётки на окна?
И, на крайний или какой-нибудь особый случай, какие именно таблетки, чтобы плавно, спокойно, не больно и просто уснуть, а не рвотой захлебнуться?

P.S. Из комментариев:
Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>