War in Ukraine



Up-to-date information on our Facebook page - https://www.facebook.com/Falangeoriental

Nuestros Principios del Nacional-Justisialismo Сristiano >>>

¡Una nación es lo mejor en que se convierte un pueblo!
¡El nacionalismo es la forma más elevada de patriotismo de un pueblo unido en un solo estado!
¡Nacionalismo es imposible sin justicia social!
¡La justicia social es imposible sin un nacionalismo cristiano!
¡Nuestra hermosa herencia y nuestro excelente futuro son las dos bases de nuestro presente constructivo!
¡La dignidad humana, los derechos humanos y la libertad humana solo son posibles en el estado nacional de justicia social!
¡La democracia es la participación de los ciudadanos en su destino común! ¡Y la capacidad de protegerla!
¡Por la libertad, la dignidad y la democracia!
¡Por el honor de la familia, el trabajo bendito y la patria sagrada!
¡Y que Dios, la Virgen María y todos los santos de la Iglesia cristiana nos ayuden en esto!
Jefe Supremo de la Falange Oriental de las Juntas Ofensivas Social Cristianos (FO de las J.O.S.C.)
***
Нация - это то лучшее, чем становится народ!
Национализм - это высшая форма патриотизма народа, объединенного в единое государство!
Невозможен национализм без социальной справедливости!
Социальная справедливость невозможна без христианского национализма!
Наше прекрасное наследие и наше превосходное будущее - две основы нашего конструктивного настоящего!
Человеческое достоинство, права человека и свобода человека возможны только в национальном государстве социальной справедливости!
Демократия - это соучастие граждан в своей общей судьбе! И способность её защищать!
За свободу, достоинство и демократию!
За честь семьи, благословенный труд и священное Отечество!
И да поможет нам в этом Бог, Дева Мария и все святые христианской церкви!
Верховный вождь Восточной Фаланги Хунт Социал-Христианского Наступления (FO of J.O.S.C.)

3 февр. 2023 г.

Богдан Червак: Заповіт Пана Полковника Євгена Коновальця - виконуємо!

У далекому Відні, 94 років тому відбувся Конгрес українських націоналістів. Упродовж п’яти днів понад тридцять делегатів, які представляли українські політичні середовища після гострих дискусій прийшли до висновку, що віднині боротьбу за самостійність України має очолити нова сила під назвою «Організація Українських Націоналістів - ОУН».

У лаконічній формі основні завдання щодо визволення України були опубліковані у «Розбудові Нації», яка відтепер стала офіціозом ОУН: 

«Повне усунення всіх займанців із українських земель, забезпечить тільки система власних мілітарних зброєнь та доцільна союзницька політика.

Лише військова сила, що спиратиметься на озброєний нарід готовий уперто та завзято боротися за свої права, зможе звільнити Україну від займанщини та вможливити упорядкування Української Держави.

Оборону упорядкованої Держави перебере єдина, регулярна, надкласова, національна армія й фльота, що враз із територіяльними козачими частинами будуть збудовані на підставі загальної військової повинности»

У заключному слові Голова ОУН полковник Євген Коновалець сказав такі слова:

«Сьогодні ми поки що тільки окреслили наші завдання і прийняли добровільні зобов’язання. Але це ще не осяг... 

Мобілізуючи і спираючись на широкі народні маси, мусимо, ведучи їх, боротися і добитися віднови Самостійної Соборної Української Національної Держави на всіх просторах життя українського народу

Як учить нас досвід цілих українських поколінь, можемо цього досягнути тільки революційними, ніколи ж – еволюційними шляхами. ... Хочу вірити, що завдання, які в нашій програмі ми собі накреслили, зуміємо, як мужі, виконати. Тільки в тому випадку вільно буде сказати, що дата створення нашої Організації зарахується будучими істориками як одна з переломових, творчих і позитивних дат на тисячолітньому шляху життя Української Нації».

Пане Полковнику, сьогодні українська нація б’ється не на життя, а на смерть, захищаючи свою землю і свою державу. Як ніколи, відчуваємо Вашу і ваших соратників незриму присутність. Усе як навчали: на полі бою вирішується доля нації і держави.

31 янв. 2023 г.

Aguanta Ucrania! - Тримайся, Україно!

В Латинській Америці стартувала континентальна кампанія підтримки України. Слоган : «Украіна тримайся!». 

За перші 2 години ролики кампанії в Інтернеті подивилось більше півмільйона громадян різних країн. Далі буде!

#AGUANTAUCRANIA

29 янв. 2023 г.

Український Рембо

 28 січня 1897 р. народився Іван РЕМБОЛОВИЧ.

Легендарний воїн, «Український РЕМБО», підполковник армії Української Народної Республіки, творець козацтва на Чернігівщині, сотник дивізії «Галичина», діяч Української Повстанської Армії. 

   Герой Першої і Другої світових воєн. 

   Йому вдалося втекти з російської в'язниці (1917) та під час розстрілу російськими большевиками (1921). 

   Боровся за Україну у складі дивізії «Галичина» втратив ногу у битві під Бродами. 

   Після одужання вступив в УПА, отримав псевдо «полковник Болбачан». 

   Серед повстанців користувався великою повагою за минулі бойові подвиги. 

   Захоплений каральним загоном МГБ (1949). 

   Після жахливих катувань в НКВД, які тривали 6 місяців, нікого не видав. Розстріляний 8 вересня 1950 р.

   Життя і боротьба за Україну, подвиги і мученицька смерть Івана заслуговують нашої шани на державному рівні. 

   Вірю, що про нього будуть написані книги, зняті фільми, названі вулиці його іменем, що подвиги Івана Ремболовича буде вивчати молоде покоління українців. 

   ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

*** Допис авторства Oleg Kinal ***

26 янв. 2023 г.

Марина Васильева: Антонов и Махно. Две легенды

Изучая историю Гражданской войны для своих рассказов, стала сравнивать двух народных вожаков –Александра Антонова и Нестора Махно, и заметила, насколько разное к ним отношение.

1.

– Антонова ненавидят до сих пор, словно его восстание отгремело недавно. Я сама не только в интернете читала проклятья красных в адрес антоновцев, мне лично их высказывали. Помню, в селе Туголуково беседовала с местным краеведом, а на меня с крыльца какой-то мужик начал орать, что антоновцы были бандитами и нечего про них писать.

– А вот батьку Махно никто не ненавидит, он словно образ из исторического фэнтези.

2.

– Махновцы в советских фильмах – забавные дурачки, которым не хватает пастыря-комиссара. Это полуфабрикаты революции, которых стоит перевоспитывать.

После перестройки вообще сняли романтический сериал про Махно.

– Антоновцев в советских фильмах нет, их замалчивали. А замалчивают то, чего боятся. Да и после перестройки на тему антоновщины сняли только сериал «Жила одна баба» про тамбовскую молодуху, которая путалась попеременно с солдатами разных армий. Какая уж там идеология, только с постели на полати и обратно.

3.

– Памятник Махно в Гуляй-поле поставлен в 2009 году, к нему приезжают почитатели.

– Попытки поставить памятник Антонову и антоновцам в Тамбове натыкаются на агрессивное неприятие.

4.

– Можно ли внятно сформулировать, за что боролся Махно? Представляется нечто очаровательно-ветреное, кони скачут по степи, нет никакой власти, свобода не превращается в хаос, все счастливы – и босяк с одесского кичмана, и хлебопашец. Звучит «Яблочко», водка льётся рекой.

– А за что боролся Антонов? Это не нечто абстрактное. Он представлял независимого собственника. Там чёткий прагматичный подход: мой дом – моя крепость, моё поле – мой урожай, власть выбрана мной и не притесняет меня. Из-за этого холодного реализма Антонов не стал красивой легендой, как Махно, которого разве что на фантиках не печатают.

5.

– Махно скрылся за границей и окончил свою жизнь в полном ничтожестве, нищим сапожником. Зато оставил мемуары.

– Антонов погиб в бою. И тем не менее песни поют про Махно, а не про Антонова, у которого времени на мемуары не было.

6.

– Что связывало Махно с большевиками?

Он то и дело заключал с ними тактические союзы против «белых». Даже после стычек с «красными», после потерь своих бойцов, Махно был готов воевать за «красных». Конечно, он артачился, он не хотел полностью подчиняться им, но интересы большевиков обслуживал регулярно. Видимо, за это к Махно и при СССР и сейчас - снисходительное отношение, как к полезному фрику. И нашим, и вашим за три патрона спляшем.

– Что связывало Антонова с большевиками?

После революции он немного проработал начальником милиции в Кирсанове, в это время собирая и пряча оружие. А потом порвал с красными раз и навсегда.

Вывод: мятущимся батькой Махно и его абстрактной идеологией россиянам подменили настоящих народных вожаков.

5 янв. 2023 г.

Кирилл Серебренитский: Белоказачье Сибирское войско до сих пор существует!

Москва, казачий генерал-лейтенант Валерий Дорохов, Атаман Сибирского Казачьего Войска (белого) и Надежда Дорохова, поневоле сейчас исполняющая обязанности начальника канцелярии. 

Валерий Дорохов помимо прочего, - один из последних представителей поколения сыновей Белого Движения. Его отец (не дед, не прадед!) - сотник Василий Дорохов, фронтовой офицер Великой войны, в 1919ом примкнул к Белому движению в Омске. Позже в СССР скрывался под фамилией Лукин. 

1991 - 93 годы: помимо прочего, в это время происходило то, что действительно могло решительно изменить судьбу страны, - теоретически, конечно: возникли отблески Белого движения.

Слабое это было мерцание, и продержалось оно недолго, но - было же. 

На Дону - атаман Сергей Мещеряков, на Кубани - атаман Евгений Нагай, в Оренбуржье атаман Виктор Титов. В Сибири белое казачье движение поднимал Валерий Дорохов. В те времена - вполне исторический персонаж. 

Разумеется, белоказачье движение повсеместно было очень быстро подавлено: на него всей тяжестью навалилась гигантская туша красного казачества, - вдесятеро большего по численности, и в сто раз превосходящего по вложенным в него средствам; а за красными казаками стояли ещё более грозные силы - и местные власти, и московские, и, конечно, орды разнообразных красных упырей. 

Сибирское Войско - то, о котором речь, - вскоре тоже было задавлено и разрушено; 

но формально Атаман Дорохов никогда не слагал с себя полномочий и не уходил в отставку. 

Символически белое Сибирское Войско существует до сих пор.  

Генерал Дорохов - ему уже крепко за девяносто, - наверно, последний из белых атаманов того времени. 

 В изгнании, как  положено.

24 дек. 2022 г.

Щасливого Різдва! Щастя та процвітання у Новому році!




 Щасливого Різдва! Щастя та процвітання у Новому році!
Хай Бог дарує Україні перемогу і мир!

Radosnych Świąt Bożego Narodzenia oraz szczęścia i pomyślności w Nowym Roku!
Niech Bóg da Ukrainie zwycięstwo i pokój!

Merry Christmas!  Happiness and prosperity in the New Year!
May God grant Ukraine victory and peace!




15 дек. 2022 г.

Олег Боровских: Бесы над Кремлем

 Представьте себе человека - вполне нормального, адекватного, разумного, семейного, работящего. Который, в определённом возрасте, начал вдруг пить - теряя над собой контроль. Как-то вдруг, почти незаметно, алкоголь начал брать над ним верх. Он не может внятно объяснить своё поведение, отделываясь не слишком убедительными отмазками о том, что сейчас вот у него просто апатия, настроение плохое, да ещё начальник-козёл нахамил, ему нужно отдохнуть - а так-то он всё прекрасно понимает и конечно же возьмёт себя в руки... И т.д., и т.п., в том же духе... Жена возмущается и взывает к его совести - мол, семью обделяешь, подумай хотя бы о детях, что ты творишь!.. Коллеги пытаются беседовать-вразумлять, типа: ты что - совсем совесть потерял? Мы за тебя работаем - а ты что?!.. Люди недоумевают: как это могло произойти?.. Ну не подворотня же, нормальный человек был! С чего вдруг он - и поглупел, и поподлел?.. Доходит до того что родня и друзья совершают рейд по торговым точкам, предупреждая продавцов (хоть официальных, хоть торгующих из-под полы): вот такому-то, не вздумайте продавать спиртное! Надо спасать человека, убедительно вас просим - ему ни капли! Тот кто ему продаст бухло - будет иметь дело с нами!..

И вот человек идёт покупать себе выпивку. Идёт, хотя прекрасно понимает что к чему - ему можно не объяснять что дважды два равно четырём, вода мокрая, а земля круглая. Он и сам в курсе. Но идёт... Потому что он СЛОВИЛ ДЕПРЕССИЮ. И эту депрессию он глушит (точнее - пытается заглушить) спиртным. Но действие этого "глушителя" сугубо временное - и потом требуется следующая доза. Причём, постепенно доза увеличивается... Но ему не продают бухло. Говорят: извини, но мы не хотим ссориться с твоей роднёй-друзьями, поэтому тебе - нет... Человек мечется и всё-таки находит необходимое - допустим, какой-нибудь цыган-барыга не испугался угроз, или выпал из поля зрения родни. Но каждый раз находить выпивон становится всё труднее и труднее... И человек начинает переходить на наркоту - методом проб и ошибок, находя новых продавцов, открывая для себя новые виды "дури" и увеличивая дозу... Родня пытается лечить человека, его отправляют под капельницу. Но капельница - это не панацея. Это всего лишь разновидность наркоты... Многие пытаются помочь - но чаще всего только вредят. Потому что борются с последствиями, а не с причиной - обрывая листья, и не трогая корни. А кто-то просто с презрением машет рукой - типа: чего возиться с этим подлецом и негодяем, он же просто развлекается, забив болт на семью, работу, друзей. Он подлец и негодяй - это раньше как-то не замечалось, а теперь вот выявилось...

Про выматывающую душу депрессию, которую человек пытается вытравить, заглушить спиртным, а затем наркотой - никто и не заикается. Ни самые лучшие друзья, ни глупая жена. И уж тем более никому не приходит в голову догадка о том, что сама депрессия - есть следствие вселения в человека Чёрного инфинита, бесовской сущности, которая терзает объект своего вселения, буквально питаясь мучениями человека...

4 дек. 2022 г.

Сергій Чаплигін: Як постмодерн виражається соціально?

Як постмодерн виражається соціально?  

Він руйнує вертикальні відносини (ієрархії) та замінює їх горизонтальними (мережами) - ризомою.

І ми всі вже давно живемо в мережі. 

А мережа - це соціум, єдиний сенс існування якого – комунікації.

А живе вона динамікою передачі інформації (знань, позбавлених сенсу) та є орієнтованою тільки на збільшення її швидкості та усунення перешкод.

В мережі також немає центру – лише вузли.

Можна долучитися  до будь-якого, ігнорувати небажані, створювати власні - в кожному випадку, це більше зв'язків та більше свободи.

Відповідно відсутні жорсткі кордони - географічні, міжособистісні, часові.

Але соціальна динаміка це вже давно не той самий класичний порядок «прогресивного» розвитку, - коли все лише вперед і тільки заради покращення. 

І це вже не розвиток по спіралі Геґеля, а хаотичний рух  вгору та вниз, зі злетами та кризами, новими та втраченими можливостями …

Віднині закон суспільного розвитку вже не пряма, єдино правильна дорога, а широка, з закладеними численними вільними стежками.

З  точки зору онтології, в соціумі відбувається масове знеречевлення  - матеріальні об'єкти поступаються місцем знакам. Віртуальні об'єкти (симулякри) набувають цінності. 

З цим і пов'язане руйнування класичних опозицій: «добро-зло», «істина-брехня», «прекрасне-потворне». 

Світ більше не мислиться чорно-білим, він кольоровий. І ситуації в ньому, відповідно, не добрі або погані, а різні.

І, відповідно,  людина  в цьому соціумі вже не є класичним мислячим суб'єктом (бо це важко та зобов'язує), а мало до чого прив'язана особистість, яка мандрує між особистим, прихильностями, переконаннями, сім'ями, роботами, професіями, житлами, містами, країнами…

Сергій Чаплигін: В чому небезпека пост-лібералізму

Минуле століття було століттям трьох панівних ідеологій - лібералізму, комунізму та фашизму.

Безумовно, що вони породили безліч проміжних ідеологічних течій. Але в цілому ці три напрямки розвинулися, завершили свою історичну релевантність та вичерпали себе саме в ХХ столітті: Фашизм загинув першим. Потім комунізм. Лібералізм - зникає останнім.

Що провокує кінець політичної ідеології? Те, що їх породжує. Всі ці три ідеології народилися разом з модерном і абсолютно нормально, що вони зникають тоді, коли модерн поступається місцем постмодерну.

Тому колишньої політичної диспозиції (на жаль чи на щастя) більше не існує.

Якщо в минулому фашизм критикував лібералізм справа, а комунізм зліва, то на сьогоднішньому етапі по відношенню до постлібералізму неможливо визначити, де є право, а де є ліво.

Відповідно сьогодніі є тільки дві позиції - згода або незгода з сучасним станом речей.

Все інше - лише історичний досвід для майбутнього проекту.

Екскурс до історії. Лібералізм.

Того лібералізму - терпимого та гуманістичного вчення XIX століття більше вже не існує. Сьогодні ми маємо з справу з тоталітарною ідеологією пост-лібералізму.

Лібералізм завжди виступав за звільнення особи від конкретних обмежень, лімітів, меж. Така його природа. І як ідеологія боротьби за свободу від тоталітаризму цілком симпатична.

Але після того як лібералізм переміг своїх супротивників - тІ ідеологіЇ, які наполягали на колективній ідентичності (національній чи класовій), він мав дати відповідь, чому слугувала вся ця попередня драматична історія звільнення індивіда?

Виявляється - він на це питання не може дати відповідь, за жодних обставин. Не тому, що він її не знає, а тому що цієї відповіді апріорі не існує.

Бо тепер свободу можна порівняти тільки з самої свободою.

Але лібералізм, в силу своєї природи, продовжує «звільняти» індивіда від всіх інших залишків «колективності».

А коли і їх більше немає? Залишається тільки сам процес, позбавлений будь-якого змісту - звільнення заради звільнення.

Від усього, що ще залишилося - суверенітет, держава, національність, сім'я, стать, економіка, мова, реальність і, врешті-решт, - людяність.

В цьому і полягає його мутація та занепад.

1 дек. 2022 г.

Сергій Чаплигін: The Revolt of the Elites and the Betrayal of Democracy

Коли Госе Ортеґа-і-Ґассет опублікував своє «Повстання мас», він і не міг передбачити того, що колись  доречніше буде говорити про «повстання еліт». 

«Політичне панування мас» - ось що на початку ХХ століття вважалося загрозливим громадському порядку та цивілізуючим традиціям західної культури. 

Однак, у наш час, головна загроза, вже виходить від верхів суспільної  ієрархії, але аж ніяк  не від мас. Бо ті, хто сьогодні  контролює  міжнародні грошові та інформаційні потоки, головує в опікунських радах благодійних фондів та університетів, які диктують умови культурного виробництва та задають рамки суспільної полеміки - і є тими, хто втратив віру в цінності, або в залишки цінностей , притаманних колись Окциденту.

Ось цей поворот і плутає всі наші очікування щодо подальшого ходу історії та ставить під питання давно встановлені передумови політичного дискурсу.

Неможна сучасним політтехнологіям ґлобалізму протиставляти полеміку XVI-XVII століть, що йде від  Вестфальського миру.

The Revolt of the Elites and the Betrayal of Democracy.

28 нояб. 2022 г.

SABATON - Stormtroopers Ukraine - Україна / Ukraine animation-Russia-Ukraine war / Російське вторгнення


SABATON - Stormtroopers Ukraine - Україна/Ukraine animation-Russia-Ukraine war/Російське вторгнення

Слава Україні! Героям слава! Glory to Ukraine! Glory to heroes!
Russia's aggression against Ukraine continues, we are all fighting for our lives and our country and expel the occupier from our land. Russians kill innocent people every day
  we are Ukrainians, a free people! and it is better to die free in battle than to live as a slave all life
thank you all for being with me during these difficult times

Video and pictures used from : 
YARMAK FT. ALISA - ДИКЕ ПОЛЕ(ANIMATION CLIP):
“The WILL” comic.
Music - Sabaton Stormtroopers.

Im not owner of music and videos and dont have any rights for it.  Its only fan video.

26 нояб. 2022 г.

Анатолий Несмиян: Сегодня боевые действия для России уже идут за один из двух возможных исходов: либо пиррова победа, либо катастрофическая капитуляция

Военные действия в Украине не завершатся в ближайшие полгода. С таким прогнозом выступил экс-командующий сухопутными войсками РФ Владимир Болдырев.

Болдырев рассуждает как военный, но я со своих штатских позиций склонен с ним полностью согласиться. Война перешла в самоподдерживающийся режим, возник гомеостаз, который крайне сложно разрушить. Точнее, можно, но только в результате соревнования в ресурсном обеспечении, то есть - это и есть война на истощение, кто первый исчерпает свои возможности.

При этом инициатор войны однозначно проигрывает ее, так как даже в случае победы она оказывается пирровой - его положение по итогам войны всегда оказывается хуже довоенного, что и есть критерий поражения. Однако формальный проигрыш для него оборачивается полной катастрофой, так как помимо военных потерь он будет вынужден нести еще и бремя репараций и контрибуций.

По сути, сегодня боевые действия для России уже идут за один из двух возможных исходов: либо пиррова победа, либо катастрофическая капитуляция.

Проблема здесь очевидна: Россия, не имея союзников в этом соревновании, да еще и с разрушенной в щебень промышленной базой (и не будем забывать полностью убогий уровень управленческой «элиты» и всей системы в целом) вынуждена вести ресурсную борьбу со сформированным ситуативным союзом (так называемым «Раммштайном»), который более чем на порядок превосходит Россию в ресурсном обеспечении. Не кратно, а именно на порядок и более. Строго математически шансов в войне на истощение при таких вводных просто нет. Поэтому даже пиррова победа - это что-то почти из разряда фантастики.

20 нояб. 2022 г.

Про розстріл Хосе-Антоніо Прімо де Рівера

 «Вперше його кинули на саме дно.

На шиї мав хрестика на червоній нитці (отримав його на світанку перед стратою від своєї сестри Пілар; через кілька років на цій підставі в когось виникне ідея спробувати його беатифікувати, але нічого з цього не вийде). Міліціонер, один із тих, які привезли трупи, зірвав хрестика, хотів сховати його до кишені, але гробар йому не дозволив. Міліціонер кинув хрестика в могилу.

Потім полетіли наступні тіла. Було їх п’ять. Разом із Хосе-Антоніо того дня розстріляли ще двох фалангістів і двох карлістів. П’ятим був Феліпе Кодіна, який помер у тюремному шпиталі. Тільки його тіло загорнули в саван. Інші пішли до могили так, як впали. Хосе-Антоніо — у светрі.

Мабуть, він інакше все собі уявляв. “Лицем до сонця, у новій сорочці, яку ти вишила вчора червоним, таким знайде мене смерть, якщо мене забере”, — ці слова написали разом, увісьмох, неповним роком раніше. Хосе-Антоніо хотів, щоб Cara al sol, гімн Фаланги, був про війну та кохання. Про смерть, але радісно.

Його арештували в березні 1936 року, ще перед початком війни. Офіційно — за незаконне зберігання зброї. “Якщо для досягнення наших цілей необхідним буде насилля, це нас не зупинить”, — говорив Хосе-Антоніо. <...>

На світанку 20 листопада 1936 року його вивели у внутрішній дворик номер п’ять. Це не була запланована за розкладом смертна кара. Надворі було багато чужих людей, міліції, солдатів із комуністичного П’ятого полку.

Засуджених вишикували під стіною: Хосе-Антоніо — на куті, на крок далі від решти. Розстрільна команда налічувала чотирнадцять осіб. Їх було так багато, що солдати та міліціонери мусили стати півколом, щоб вміститися. Стріляли з відстані трьох метрів. Без наказу, хоча мали дочекатися команди.

Випустили шість залпів. Майже всі цілилися в Хосе-Антоніо, і принаймні одного з інших чотирьох засуджених треба було добити пострілом у голову. Хосе-Марія Саваля, автор книги про останні хвилини лідера Фаланги, пізніше порахує, що він міг дістати навіть вісімдесят куль.

Тіла забрали на кладовище Нуестра-Сеньйора-де-Лос-Ремедьйос, за три кілометри від Аліканте. Викопали для них могилу: безіменну, масову. На саме дно кинули тіло Хосе-Антоніо».

Катажина Кобилярчик, «Струп. Іспанія роз’ятрює рани»

15 нояб. 2022 г.

Амвросий фон Сиверс: Предчувствие

Чувствуется, как накипает буря. Что есть она? ГНЕВ БОГА.

Так, как сказано пророком: «а то, как огонь съедает солому и пламя истребляет сено, так истлеет корень их, и цвет их разнесётся, как прах; потому что они отвергли закон Господа Саваофа и презрели слово Святого Израилева. За то возгорится гнев Господа на народ Его, и прострёт Он руку Свою на него и поразит его, так что содрогнутся горы, и трупы их будут как помёт на улицах. И при всём этом гнев Его не отвратится, и рука Его ещё будет простёрта» (Ис.5:24-25).

Будет всё то, о чем мы говорили минимум 10 лет подряд.

И коснется сие не только Россиянии. Оная земля — лишь поле для установления попранного. Не просто так Путин совершил вселенский суицид.

И многое изменится у нас на глазах — так, что удивятся и умилятся люди, понимающие и не понимающие происходящее.

Мы увидим маньячащих по российской хтони чекистов и всяких нашистов. И пресловутых «вагнровцев», кто будет сражаться за будущее, пусть и не вполне по-большевицки «светлое», но возжажданное после кошмара и мрака. Увидим всевозможных либерастов, продающих и предающих не токмо идеалы, но и гораздо более приземленные вещи, согласно «новой этике». Масса наших камрадов будут разтерзаны и запытаны. А лидеры общественного мнения, не взирая на их взгляды, убиты в застенках.

И будет возмездие. Такое, когда прозревшие дети будут казнить своих скверных родителей.

Гнев Божий таков, что не станет сентиментов даже в отношении Руси-Украины, все эмоции изсякнут от горя и страданий народа. Прозреет тот, кому дано и кто предопределен.

Стать тем, кто ты есть на самом деле, — вот, что хочет ЯХВЕ.

Сохранилось весьма хорошо задокументированное пророчество о.Алексия Мечева: «Когда придет время, то Бог пошлет нужных людей, которые это дело сделают и уничтожат большевиков так, как буря ломает мачтовый лес» (1924 г.) Мы всегда знали, что оно относится к нам, посему и действуем так.

Нам ничего иного не дано, как исполнять волю Свыше, умерщвлять и быть умерщвленными, ради вящей славы Господней. Крестоносцы умирают, но слез ни по ком не проливают. И по ним никто не проливает. Очищать оскверненное — не так, как предлагает девиантный Дугин. Очищение изнутри и извне — нераздельно и синхронно, и почти непосильно для падшего человека. Но, по благодати, мы призваны к таковому действию, и посему продолжим то, чему следуем голы и годы, поколение за поколением.

«Исследуйте себя внимательно, исследуйте, народ необузданный, доколе не пришло определение — день пролетит как мякина — доколе не пришёл на вас пламенный гнев Господень, доколе не наступил для вас день ярости Господней» (Соф.36:1-2).

Гнев Господень неизменен, ибо справедлив в высшей степени. Покаяние — значит изменение, а не жалкие и лживые слова самооправдания. Нам предлагают со всех сторон вечную смерть, но мы давно выбрали пакибытие.

Еще ничего не началось, но я уже призываю тех, кто что-то понимает, кто прислушивается к неслышному и видит невидимое. Господь грядет!

11 нояб. 2022 г.

Олена Третяк: Війна навчила мене любити по-справжньому. Відкинути все зайве, все незначуще / Olena Tretyak: The war taught me to love truly. Throw away everything superfluous, everything insignificant

 За пару місяців до війни я, в черговий раз аналізуючи своє життя і згадуючи розповіді мами про її дитинство під час війни, подумала, як добре, що на нашу долю не випала війна. Кілька разів з’являлася в мене ця думка. Не скажу, що вона й привела цю війну, хоч з думками треба поводитися дуже обережно; я швидше вже відчувала руйнівну енергію страшної сили, що наближалася, десь всередині.

Відтоді для мене і моєі родини змінилося все. І знову я ставила питання собі і Богу: для чого нам цей новий досвід?

Нарешті я, здається, отримала відповідь.

Для любові. 

Війна навчила мене любити по-справжньому. Відкинути все зайве, все незначуще. 

І ще - покладатися у всьому на волю Всевишнього. Він знає в якій час і що для нас буде найкорисніше.

----------------------------

A couple of months before the war, I once again analyzed my life and remembered my mother's stories about her childhood during the war, and I thought how good it was that war did not fall on us. This thought occurred to me several times. I will not say that she brought about this war, although thoughts must be handled very carefully; rather, I already felt the destructive energy of a terrible force approaching, somewhere inside.

Since then, everything has changed for me and my family. And again I asked myself and God: what is this new experience for us?

Finally, I think I got the answer.

For love.

The war taught me to love truly. Throw away everything superfluous, everything insignificant.

And also - to rely on the will of the Most High in everything. He knows what time and what will be most useful for us.

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интеграция

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция
Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.