Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интергация

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

25 июл. 2016 г.

Роза Туманова: Олена Теліга - поетка, націоналістка, людина

Роза Туманова (на фото)
Всі ми знаємо про Олену Телігу, як про талановиту поетку та українську націоналістку, але чи знаємо ми її як людину? Мало, а то й нічого. Хотілося б пролити хоч трохи світла на сей аспект. Не роблячи з неї «ідола», як то було прийнято у радянський час з тодішніми видатними особистостями. (До речі, продовжують робити «ікони» вже з українських героїв у часи незалежності, зберігаючи тим самим «традиції» совка).

Перш за все, хочеться відкрити її як людину, якій властиві звичайні клопоти та турботи, а, можливо, й мінуси, які зрештою є у кожного з нас. Нам потрібно вчитися приймати героїв своєї історії не зідеалізованими, а цілісними, справжніми. Не віддаляти і підносити до небес видатних особистостей, а робити близькими, бачити у них людське. Мені здається, що тоді ставати схожими до них у їх кращих рисах здаватиметься не такою вже і недосяжною метою.

Я не беруся розповідати вам про Олену Телігу. Переконана, що найкраще за себе може розповісти сама поетка. Звісно, я не можу її ласкаво запросити на інтерв’ю і задати купу питань, але як добре, що після неї лишилася епістолярна спадщина. Хай невелика, але така, що дає певне уявлення про життя письменниці. Тож про Олену Телігу ми дізнаємося з рядків, написаних нею та написаних їй.

Про кохання

Михайло Теліга пішов на розстріл разом із дружиною. Вона піклувалася про нього в тяжкий час, поважала, дбала, але чи кохала? Достеменно відомо, що ні. Ось що вона написала своїй подрузі Наталії Холодній-Лівицькій:

«Мене так мучає останній час одна й та ж думка: при всій великій любові до Михайла, у мене, переконуюся, немає до нього кохання. При таких умовах – життя є дуже тяжким для нас обидвох, а зокрема для мене, бо я з любови до Міші стараюся не показати йому брак кохання. Не кажи, звичайно, про це нікому…»

Було в Олени Теліги і захоплення Дмитром Донцовим, яке вона не може до кінця чітко окреслити для себе в листі до подруги:

«Не мені зорієнтуватися в тому, що це є:кохання, обожання, приязнь, чи захоплення, чи не те, не друге, й не третє, але це почуття є таке глибоке, що ти, коли любиш, мене, раз назавжди з ним погодитися і не будеш ставитися до цього легковажно, бо інакше я не зможу бути з тобою цілком щирою…»

Дмитро Донцов, варто зауважити, був теж захоплений Оленою Телігою. Про ступінь їхньої близькості достеменно невідомо (та й чи потрібно нам се знати?)

Підсумовує се в спогадах про Телігу її колишня подруга Наталія Лівицька-Холодна:

«Той, кого вона обожнювала, зрадив її і замість того, щоб піти з нею, подався в інший бік. А той, кого вона тільки любила, але не кохала, пішов з нею на смерть, як справжній лицар».




Про одяг

Хто переглядав світлини Олени Теліги, то міг зауважити, що вона вміла елегантно одягатися. Та по цих фото, звісно, не скажеш, що поетеса жила в страшенній бідноті після одруження, але попри се намагалася якось викручуватися та умудрювалася гарно вбиратися.

«Я цілковито не маю нічого з літнього одягу, а тут хожу в старих, по коліна, сукнях. Панчох не ношу, лише шкарпетки і старі сандалі, отже, мушу літо безвиїзно пережити тут».

Умови життя їхньої родини були не менш злиденні:

«Уяви собі таке життя: їсти треба лише картоплю і яйця, митися нема де і як, аптеки близько нема, лікаря нема, а довкола все кишить хоробами, наривами, брудом, мухами, клопами, комарами…»

«Холод собачий, наша ж кімната не має грубки, зате має два вікна зі страшними щілинами і двері, що виходять в кухню, де вічно розчинені – на двір. Маємо ще й другі двері-ті з нашої кімнати виходять. Вітер аж віє по кімнаті, отже, дома невесело.»

Про селян і соціалізм

/пише про польських селян, проживаючи в Желязні Жондові/

«Ти собі уявити не можеш, як добре я встигла за останні роки пізнати «пролетарив» і селян. І щороку ідея соціялизму робиться для мене все більш і більш «неприємлимою». «Плєбс» не любить і не шанує людей, які ставляться до них як до рівних. Не тільки не шанують, а власне не люблять. Люблять і шанують лише панів, які, щоправда,добре їм платять, добре годують, але кричать, наказують, вимагають, одним словом, тримають себе панами. Про таких вони кажуть: «Справжній пан: «Строг, но справедлив.»

«Селяне… я їх не ненавиджу, але не люблю. Активно я цієї нелюбови і презирства я не виявляю і не виявлю. Навпаки, завжди роблю для них все, що можна… Але за те вони мене і вважаю доброю, та… дурною.
…Ти скажеш:бідність, голод… Та де там! Всі вони мають відкладені гроші, всі вони віддають за своїми дочками десятки тисяч. Ні, я погоджуюся, до них треба ставитися з терпінням і зрозумінням, але ніколи не погоджуся з такими «істінами», як «Лише правда і незіпсутість», «Під сірою свитиною б’ється шляхетне серце» і т.п. О, ні!»

Про зброю та стрільбу

«Захоплююся стрільбою в ціль. З кожним днем стріляю все краще і краще. Для мене це велика розвага, але Міша мусить жити у вічному страху, що я когось підстрелю. Та все ж він подарував мені вчора 100 набоїв.»

Про жіночу дружбу

«Ох! Ми і лесбійське кохання?*» Дійсно велика приязнь поміж жінкою і жінкою – це така, що всім аж дивно робиться. Та чому, скажемо, Маланюка і Мухіна не вважали чимось екзотичним? О, ні! Ми з тобою «страшно» жінки. Але кохання у нас величезне, але дружнє».

* За Н. Лівицькою Холодною, Є Маланюк жартівливо порівнював дружбу між нею та О.Телігою з відношеннями лесбіянок.

Про чоловіків та розумних жінок

«Чоловік інстинктом відчуває, що жінка, яка любить книгу, рідко буває доброю матір’ю, а часом і дружиною. Відчувають, зрештою, що там вони не можуть бути паном і авторитетом, тому часто уникають розумних жінок, бо легше почувають себе з іншими, які з розкритим ротом слухають кожного його слова… Часто такі чоловіки бояться наблизитися до розумної жінки, яка може хитати його на його п’єдесталі.»

Про вроду і привабливість

«Якби чоловіки цінили лише красу і тіло, то п[ан]і Д. була б завжди окружена одораторами, а я б залишилася старою панною. Натомість я в свойому життю мала стільки тепла з боку чоловіків, стільки ніжності і пошани, якої, глибоко певна в цьому, зроду не мала пані Д.»

Про спрагу до книг

«Читаю - прорву». Записалася я в бібліотеці на дві книжки, але бібліотекар зауважив мою ненажерливість і почав передавати три. За деякий час, трохи подумавши, додав ще одну. Тепер дістаю 4, а маю надію, що він ще подумає і дасть 5!
Що б сказала систематична та гигиєнична п[ан]і Ядзя на таке читання? Читаю в самих неможливих позиціях: лежучи боком, на спині, на животі. Очі пухнуть і вилазять рогом, а я все читаю…»

Зрештою, се лише частинка інформації про Телігу, якої ми не знали. Тому якщо Вас зацікавили сі спогади і сей інший погляд на її особистість, то я дуже наполегливо рекомендую прочитати книгу «Олена Теліга. Листи. Спогади», бо вона таки того варта!

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru