Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интергация

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

4 нояб. 2014 г.

Ростислав Єндик: Теорія Освальда Шпенглера у Миколи Хвильового [1943 р.]

Ростислав Єндик
Публікуємо одну з перших розвідок про впливи історіософії Освальда Шпенглера (1880-1936) на публіцистику одного з найбільших письменників доби "розстріляного Відродження", уродженця м. Тростянець, Миколи Хвильового (1893-1933). Стаття належить перу вченого і публіциста правого спрямування Ростиславу-Роману Єндику (1906-1974).

В українській літературі останніх десятиріч щораз більш помітні впливи західно-европейської історіософії та філософії. З цього погляду до наймаркантніших постатей належить безперечно М. Хвильовий, чолова постать нашого повоєнного письменства. Можна сперечатися, чи сильні волюнтаристичні акценти в нього, передусім у романі «Вальдшнепи» постали під впливом Ф. Ніцше, чи ідеології Д. Донцова, чи врешті є вони простим сприйняттям тієї бур’яної епохи, як йшла вона, як проходила, як гриміла довкола нього, – якщо вживемо його прекрасних висловів, та викликала в ньому такі, а не інші почуття, образи та ідеї, – незаперечним фактом залишаються подібності з автором «Так мовив Заратустра» в їх найяскравішому вислові: «Сильному дорогу!»... «Хто хоче бути вольовою людиною, той не може не побороти її собі невпевнености... М’ясо завжди залишається м’ясом, і в ньому ніяких людських початків не може бути… В суспільстві не може бути такої ситуації, коли неможлива боротьба. Коли ж це так, то як усе таки весело жити на цьому світі... В динаміці прогресу соціальну етику можна мислити тільки як перманентний «злочин». Я беру злочин в лапки, бо свідоме вбивство во ім’я соціяльних ідеалів ніколи не уважав за злочин. Я почав так думати, коли весело подивився в майбутнє, коли в мені знову з страшною силою заговорила воля до перемоги, коли я знову почав безумно ненавидіти своїх обмежених сучасників... Хіба Ганна здібна піднятися до тих питань, що так тривожать його? Хіба вона коли-небудь переможе свою обмеженість? Вона не дає йому зробитися цільною, рішучою людиною, саме вона і перешкоджує йому протиставити себе рабській психіці своїх дегенеративних земляків, я її ненавиджу за те, що вона тиха і лагідна, за те, що в неї ласкаві очі, за те, що вона безвольна»… І далі ненависть Хвильового до отого «сентиментальничати по-катеринячи, бунтувати по-гайдамачому – безглуздо та безцільно і дивитись на світ і будівництво крізь призму підсолодженого страшними фразами пасеїзму...».

Ось цих кілька нашвидку зібраних цитат ясно показує, що Хвильовий вводив модерні ідеї до української літератури, до того часу в ній невідомі, а одночасно такі схожі з ніцшеанськими. І коли ще можна сперечатися про те, яким способом зароджувалися ці ідеї в його свідомості, то зовсім не можна заперечити вплину О. Шпенглера на нього. Певно, як сам Шпенглер має своїх попередників в європейській духовності, наприклад А. Гобіно, Чемберлена, Лілієнфельда чи Шефле, чи, як сам признається, Гете, так і в Хвильового був уже вироблений грунт під впливом московської літератури.



Микола Хвильовий
З формального боку беручи, московська духовність з підкресленням її супрематії над усіма іншими не є якимось особливим та відірваним явищем. Ідеї особливого значення племени чи етнічної групи виступають у людській історії на заранні, коли вони протиставлять себе своєму довкіллю внаслідок переможного походу між чужі і ворожі племена (геллени), між чужорасові племена (арійці в Індіях), релігійною полу післанництва (араби), усвідомлення відокремлених притаманностей (Київ Іларіона), огорнення політичного становища релігійними мряками (Росія Достоєвського, як народ-Богоносець). Московським месіянізм набрав у добу революції пристосованих до неї форм, наприклад. «Дванадцять» і «Скити» Блока, а про це не міг не знати Хвильовий. Та пізнаючи щораз краще розріз між ідеєю большевизму і її здійсненням, далі зневірюючися в нього, прийшов Хвильовий до переконання, що роля, яку взяла на себе Москва, їй не під силу, бо бракує їй до цього відповідних психічних потенцій, тим то свої власні «лозунги» з 1917 р. вона може тільки перемінити у фарисейство та матеріял для спекуляції. Але його молодеча віра, його ідеалізм і оптимізм не залишилися без точки опору в справах, за які він чинно, з рушницею в руках, змагався в тривожні і буремні роки. Коли ж московські маячення здались йому безглуздими та смішними, тоді прийшов йому з допомогою О. Шпенглер. Під впливом цього німецького історіософа висуває Хвильовий апріорне твердження, скоріш пророцтво, яке не випливає з якихсь розумових рацій, тільки з інтуїції та безумовного признання тез про загальні біологічні і морфологічні праформи і структури кожного великого історичного буття і ставання, бо ж сама теорія Шпенглера є тільки прекрасною мислевою будівлею і – нічим більше.

В чому полягають засновки історіософічних міркувань О. Шпенглера? Бувальщина людства не є зв’язана каузальністю, тільки здійсненням метафізичних конечностей долі, які не піддаються ніякому пізнанню, бо вникання в останні основи буття, без суперечностей, не дане людині. Нема одноразовости лінеарного розвитку щораз вище вгору від старовини через середньовіччя до новітніх часів, тільки багаторазовість -і багатовидість різних розвитків серед означених культурних кругів. Кожна культура має свій притаманний духовий вияв і вислів, зовсім відмінний, але то справді зовсім відмінний, ніж інша, сучасна їй, і то на не їх ділянках творчих зусиль, отже не тільки в мистецтві, але навіть і в стислих науках, як математика або фізика, бо різним мислевим формам відповідають різні правди. Схоплення стилю кожної культури дає можливість зрозуміти в символічній формі кожну історичну подію, але не як наступність причини і наслідку, тільки як частину точно означеного структурального організму. Історія культури кожного такого циклу стає ступневим здійсненням його можливостей. Та здійснення можливостей зближає його до кінця, бо ціль осягнена, повнота завершена, а культура гине під виглядом народів, мов. вірувань, мистецтв, наук і держав, Смерть не безслідна, культура перетворюється в цивілізацію, перейшовши свій зеніт. Серед цивілізації затрачується циклічна духовість і костеніє, бо ця цивілізація є зовнішнім і штучним станом духовости, яка неминуче розкладеться, як тільки урбанізм зовсім заступить селянськість, індустріалізм – рільництво, становість – маси, простірність бродів, – культурну глибінь. Цивілізація стає струпішілим велетом. що простягає ще сухе галуззя, але вона вже не зеленіє і не пароститься; тим то в такий час зароджується якийсь інший циклічний круг культури, незалежний від попереднього, подібно як організм народжується побіч організму.index

Освальд Шпенглер
Виходячи в мистецтві з «льозунґів» 1917 р. і признавши їх московського носій за банкрута, Хвильовий все ж таки не закинув їх. Він почав тільки оглядатися за спадкоємцем і наступником, поширивши обсяг і поглибивши суть старого вчення. Він став просто одержимий психологічною Европою через її вічні постаті чорнокнижників з Вюртембергу, через її допитливих докторів Фавстів чи, взагалі, її сильних і здорових людей у перманентній інтелектуальній і вольовій динаміці. Таке поглиблення викопало прірву між ним і метрополією, і йому на дискусії в 1925 р. зовсім не «вирвався» вислів «геть від усякої Москви», як це дехто подейкує. Цей вислів був вислідом його історіософічних міркувань над чужістю московської духовости для европейських чорнокнижників і докторів. Так, Москва – банкрут своїх власних гасел, так, Москва – чужинець в Европі, не могла вивести мистецтва на великий і радісний шлях світових шедеврів для дальшого розвитку і продовження на основі твердих іманентних законів всякого великого історичного чуття. Тому Хвильовий шукає країни, яка мала б здійснити це велике історичне завдання і знаходить його в «азіятському ренесансі». Він пише: «Як у свій час Петрарка, Мікель Анджельо, Рафаель і т. д. з італійського закутку запалили Европу вогнем відродження, так нові мистці, з колись пригноблених азіятських країн, зійдуть на Гелікон, поставлять там світильник ренесансу. Говорячи про азіятський ренесанс, ми маємо на увазі майбутній нечуваний розквіт мистецтва в таких народів, як Китай. Індія і т. д. Ми розуміємо його, як велике духовне відродження азіятських відсталих країн. Отже, гряде новий Рамаян».

Але це не є остаточне оформлення мистецької віри Хвильового в азійський ренесанс. Його другий і вже незмінний вислів походить з чергового памфлету. Вони не суперечать собі, бо ж з інших творів Хвильового знаємо, якими близькими видавалися йому сторожкі вітри, що віють з-за Закавказзя та Каспію, а ці вітри є в нього тільки – символ.

Я думаю, що тут маємо дальший розвиток його думок і переконання, бо для тих далеких країн традиційне геллено-римське мистецтво, як вихідна основа, мусить бути порожнім полем, а власне і через нього відкинув він уже давніше Москву. Цей дальший розвиток міститься в таких словах Хвильового: «Саме з південно-східної республіки, саме з радянської України й піде те нове мистецтво, що його так чекає Европа».

В кожному народі й расі є якась ідея, тільки їм притаманна, одне основне почуття, панівне в цілому житті. Незалежно від помисловости теорій Шпенґлера, заслуга Хвильового велетенська в тому, що він висунув перед українською літературою широчезні перспективи та бив у шию всяких задрипанців за їх опростачування мистецтва через папуже наслідування московщини навіть у зовсім не літературній формі. Він зажадав української творчости, з власної глибини зачерпненої, щоб піднести її рівень до рівня світових шедеврів, а через це теорія Шпенглера, не прийнятна з інших причин, добре прислужилася нашій духовості.

Джерело: Наші дні. – Львів, 1943. – № 5. – С. 6.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru