Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интергация

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

31 янв. 2014 г.

Клаудіо Мутті: Евола і Насер


У п’ятому десятилітті минулого століття, після того, як король Фарук був висланий у вигнання і проголошено республіку, в Єгипті Вільні офіцери почали програму реформ, націоналізували іноземний капітал, вигнали британські війська з Суеца, відмовилися від військових союзів, нав’язуваних Лондоном, надали притулок сотням колишніх німецьких посадовців, переслідуваних у їхній країні. Гамаль Абд ель-Нассер і його товариші встановили форму соціялізму, що, відповідно до їхнього пан-арабського проекту, повинна була поширюватися на всю арабську націю.

Тому в 1956 році, коли єгипетський народ мусив протистояти англо-франко-сіоністській агресії, багато з тих, хто боровся проти західних плуто-демократій розглядали Єгипет в якості нового фронту проти старих ворогів і висловлювали свою солідарність з єгипетським народом і його Лідером.

Італійські неофашисти не забули проарабську та проіслямську позицію, яку займала їхня країна в період фашизму, і згадали, що під час Другої світової війни незалежницькі рухи мусульманського світу співпрацювали з Римом і Берліном.

Юліус Евола, який у 50-х активно співпрацював із неофашистською пресою, написав статтю, яка з’явилася під заголовком «Емансипація ісляму є шляхом до комунізму» в «Il Meridiano d’Italia» (3 березня 1957); ця ж стаття, дещо змінена, була перевидана в неаполітанській газеті «Roma» (25 червня, 1958).

На думку Еволи, неофашисти роблять помилку, тому що, дивлячись співчутливо на «іредентистські арабські рухи й єгипетські ініціятиви» та засуджуючи колоніялізм без розбору, вони забули, що останній представляє «істинний принцип гегемонії білої раси». За Еволою«досить очевидно, що вищевказані рухи за незалежність зазнають ризику простування в комунізм»; на його думку, нассерівський Єгипет просунувся більше за інші країни по цьому небезпечному шляху. Позиції, представленій нассеризмом та іншими визвольними рухами в мусульманському світі Евола протиставляє «ортодоксальний іслям», який «у даний час захищається Саудівською Аравією й організацією «Брати-мусульмани», хоча остання і включила в свої програми «екстремістські ідеї для радикальної соціяльної реформи».


Якщо, стосовно «гегемонії білої раси», слід зазначити, що в огляді «Lo Stato» (липень 1936) той же Евола подав тему «вищости білої раси» як проблематичну, то важко зрозуміти, як він міг вбачати іслямську ортодоксальність у Саудівській Аравії, оскільки секта ваггабітів завжди вважалася чужовірною всіма майстрами іслямської традиції.

Крім того, дивно, що Евола не брав до уваги той факт, що Саудівська Аравія була результатом «окультної війни», розв’язаної Англією проти Османської імперії і що в 50-ті роки вона стала важливою шаховою фігурою в американській стратегії.

Правду кажучи, після Другої світової війни Евола дотримувався думки (див. «Орієнтації»), що відповідно до історичних обставин (не з ідеольоґічної точки зору) Захід становить «менше зло». Як відомо, в його очах головний ворог був представлений Совєтським Союзом, який розглядався як реальна небезпека багатьма західними людьми. Така одержимість комунізмом змусила і його, як і багатьох інших, вбачати комуністичну загрозу також там, де її не існувало: у Єгипті насправді комуністична партія була заборонена, а її керівників, багато з яких були жидами, було знешкоджено.

У згаданій статті Еволи присутня концепція, що вважається «суттєвою» самим автором і висловлена наступними словами: «мусульманські народи стають незалежними від Заходу тільки озахіднюючи самих себе, тобто приймаючи духовне і культурне західне вторгнення». Іншими словами, «вони звільняють себе, відмовляючись великою мірою від своїх традицій і наслідуючи західні держави у більш-менш досконалий спосіб».

Якщо страх, що боротьба проти західної гегемонії може підштовхнути мусульманські країни межи руки комунізму, не був виправданим, то Евола не був повністю неправим, коли стверджував, що політична емансипація від колоніалізму часто супроводжувалася прийняттям відчужуючих культурних елементів. Очевидно, що в цей період Евола не міг бачити ті можливості, які через двадцять років призвели до «іслямського пробудження» і дозволили деяким мусульманським народам, як от іранці, звільнитися від домінування Заходу, відхиливши імпортовані ідеольоґії та спрямувавши свою увагу на традиційні моделі.

Переклад з англійської Костянтина Рахна

Коментар перекладача:

Італійський «професор-моджахед» Клаудіо Мутті (народився 1946 року) та його ґрунтовні дослідження езотеризму, символізму й релігії, на жаль, мало відомі в Україні, хоча вкраїнським правим вони могли б бути цікаві як досвід академічного застосування спадщини Фрідріха Ніцше, Мірчі Еліаде, Рене Ґенона й Юліуса Еволи. Не менш цікавими є його дослідження «Залізної гвардії» Корнеліу Зелі Кодряну. Спиняє на цьому шляху лише те, що пан Мутті є запеклим прибічником такого малоестетичного й ворожого українцям явища, як російське неоевразійство, включно з політичним його виміром. Можливо, пояснення цього лежить десь у націонал-маоїстському минулому респектабельного нині науковця.

Барон Евола геть не вкладається в москвоцентричні геополітичні концепції, тому доводиться його критикувати й «виправляти». Проте саме він має рацію, позаяк арабський соціялізм дійсно еволюціонував у бік ортодоксального марксизму й спілки з тиранічними комуністичними режимами. Найсвіжішим прикладом є співпраця кривавого сирійського диктатора Башара аль-Ассада з неосталіністом Владіміром Путіним. Еволині побоювання якраз були виправданими. Намагання ж професора Мутті відмежувати цю гілку лівих од комунізму чимось нагадує наївну позицію противників сенатора Маккарті, котрі вважали комуністами лише тих громадян Сполучених Штатів, які мали членський квиток Комуністичної партії, а решту людей аналогічних переконань, але позірно безпартійних, – ні.

Кумедним виглядає й посилання Мутті на конспірольоґію у випадку з Саудівською Аравією, бо дуже складно пояснити, чому клясикові традиціоналізму подобався саме ворог сучасної Російської Федерації. Ще більш комічною є спроба побачити щось традиційне в створенні Іслямської Республіки Іран, адже то, як сказав би Жан Бодрійяр, псевдоісторична псевдоподія, яка імітує відновлення усталеного ладу з багаторічним запізненням, і належить до типових симулякрів сучасної історії. На це вказує, насамперед, антимонархічний характер іслямської революції.

А тепер найголовніше в статті, що розкриває суперечності між традиціоналізмом і антизахідним евразійством: цілком очевидно, що арабський соціялізм в усіх його різновидах, включно з баасизмом, є ворожим традиціоналізмові. Причиною цього є його відмова від етнічних традицій, марксистське осердя та постійний рух на зближення з ортодоксальним комунізмом. Традиціоналістські клясики також вимагають підтримувати західний колоніялізм як вияв цивілізаційної ролі білої людини та визнають Захід, за всіх застережень, меншим злом, аніж большевизм. Запозичена в росіян антисаудівська й антиваггабітська риторика мусить бути, щонайменше, пом’якшена. І симпатії традиціоналістів мають бути на боці не проросійської єгипетської воєнщини, як у евразійців, а «Братів-мусульман». Отож вітчизняні праві мусять обирати, з ким вони й хто вони – традиціоналісти чи евразійці.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru