Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интеграция

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

14 дек. 2013 г.

Ігор Загребельний: Донцов про українську політичну реальність

… Подібний приклад пробудження національної стихії Донцов цілком справедливо бачив і в Національній революції 1917-1920 років. Донцов говорив про «спонтанний вибух української стихії в рр. 1917-21», який був повною антитезою тодішнього соціал-демократичного проводу: «Ніхто інший, а Винниченко, в 1920 році писав, що “довелося помічати увесь час на протязі цілої української революції, що іменно вони, ті, які не вміли навіть говорити по-українськи, вони були найбільш крайніми, запальними, непримиренними націоналістами”… Чому це було так? Мабуть, тому, що, хоч і не були вони заторкнуті просвітною пропагандою народолюбства демо-соціалістичних партій на Україні, але якраз завдяки тому, не були вони заторкнуті анемічним антимілітантним, антидержавним і пацифістичним москвофільством тих партій. Зате ті “непримиренні”… хоч мовно півзрусифіковані (українські “ірландці”) були насичені ще духом нашої давнини» («Від містики до політики»).
Досвід здобуття Україною незалежності у 1991 році підтвердив сподівання Донцова: колосальний протестний рух кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття був виразним виявом стихійного націоналізму, на який розраховував мислитель. Проте інша частина вчення Донцова – вчення про важливість національного проводу та ідейного змісту національно-визвольного руху – була підтвердженою у досить неприємній формі. Те, що держава, котра постала у 1991 році, виявилася незалежною насамперед від самих українців і від історичної місії української нації, було повторенням сценарію 1917-1920 років. «Замість ту стихію оформити організаційно та ідейно, інтелігенція наша… почала лляти холодну воду на розпечене залізо народного гніву», – писав автор статті «За яку Україну?» про причини поразки «перших» Національно-визвольних змагань.
Подібна ситуація повторилася і в 1991 році, коли «зачарований на Захід» національно-демократичний провід відмовився від націоналістичних ідей і призупинив революційний процес, побачивши «незалежну Україну» в «нічийній» неоколонії. Таким чином можемо говорити, що Донцов, спростовуючи тези ревізіоністів і відстоюючи максималістську ідейну позицію, не помилявся, а дивився у саму суть національно-визвольної боротьби. «Що ж запалює їх, ті іскри в наших душах, в душах того чи іншого українця? – Запитував Донцов у книзі “Від містики до політики”. – Це буває різно… Зшиток у якогось сільського дяка заборонених Шевченкових поезій… Музей нашої старовини… (…) Або галоп відділу гайдамаків Житомирським шосе до Києва в добу боїв 1919-1920 рр., який вогнем чогось нестримного і величного… на все життя запалив душу малого дівчура, Лєни Теліги, яка оглядала ту сцену з будинку Київської політехніки…»6. Подібно було і в 80-х та 90-х роках, коли «іскра огню великого» могла впасти в душу якогось, здавалось би, денаціоналізованого, навіть російськомовного українця і кликати його до націоналістичних чинів, але усі ці «іскри» або згорали по тюрмах «незалежної» України, або згасали у болоті ідейних спадкоємців тих «реальних політиків», котрих свого часу критикував Донцов.

Викриваючи своїх супротивників, Донцов піддавав критиці не лише їхні «дрібні ідейки», але й сам характер їхнього мислення. «Соціалісти і демократи, – говорить він у одній зі своїх статей, – це порода людей, позбавлених віри в одну велику Правду, з охлялим розумом, що хитаються безнастанно між різними правдами; це люди з роздвоєною душею, “нетверді у путях своїх”, ворожі всякій боротьбі, це люди… які в політиці знають лише еволюцію і практичну “реальну” тактику “порозуміння” з усякою новою силою – російської “демократії”, соціалізму, комунізму, “федерації”, “союзу”, “дружби народів”, готові кадити перед усяким чужим ідолом – Маркса, Леніна, Фройда, навіть Райса або Марґоліна» («Емігрантські і совєтські марксисти проти націоналізму»). Доречно зауважити, що подібними характеристиками Донцов обдаровував саме українських «прогресистів»; більшовизм, як уже зазначалося, був для мислителя релігією, фанатичною вірою. Натомість українські соціалісти, демократи та «колишні націоналісти» характеризувалися відсутністю сильної віри у власні ідеї. У статті «Іродові слуги на еміграції» Донцов порівнює їх із біблійними Датаном та Евіроном7. Як і в «Мойсеї» І. Франка, слабодухі українські політики вирішили, що «слова “про обіцяний край – це лиш казка”: такої України, за яку билися й вмирали діди і батьки – “не може ж бути”… що ті, що “піднялися тоді до походу” – це ж була “дурість і гріх, і руїна народу”». Усе це тому, що «Датани засаднично, аксіоматично “проти всіх аксіом” і засад. Життя ж “так ускладнилося, що говорити чи діяти категоріями якоїсь одної доктрини більш, ніж наївно”. Не треба “себе зв’язувати з жодною політичною системою” чи ідеєю… (…) Догмати віри? – це ж брак логіки! (…) Аксіом і догм тримаються лиш “дикі, некультурні племена”. Тому “не треба лякатися непередрішенства”, без ексклюзивності, бо “фанатична віра в ідею – це віра в омани” – цур їй і пек! Якнайдалі від духовного чинника, від “іскри вогню великого” в душах наших!

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru