Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интергация

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

28 окт. 2013 г.

Український Народний Соціалізм – найвищий еволюційний етап ґенези Українського Соціал-Націоналізму


Термін «соціал-націоналізм» з’явився в Соціал-Національній Партії України (СНПУ), що виникла у 1991 році і об'єднала кілька споріднених львівських націоналістичних середовищ, які попри спільний вектор розвитку мали дещо відмінні бачення ідеологічних засад. (Програма СНПУ (http://www.vatra.cc/sotsial-natsionalizm/prohrama-sotsial-natsionalnoyi-partiyi-ukrayiny.html). Наприкінці 1999 року керівництвом партії було прийняте рішення про формування молодіжного крила у вигляді товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту «Патріот України». У лютому 2004 р., після ІХ з'їзду СНПУ, керівництво партії оголосило про розпуск «Патріоту України». СНПУ переформатували у респектабельну буржуазну ВО "Свобода". 

Створений у Харкові у 2005 р. ВГО «Патріот України», не мав жодної тяглости від Товариства Сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту «Патріот України», оскільки в новому харківському «Патріоті України» не було жодної людини зі складу попереднього «Патріоту України» при СНПУ. Але попри це, харківський «ПУ» окрім назви організації, привласнив собі ще й символіку старого «Патріоту» та назву ідеології «Соціал-Націоналізм». Хоча ідеологія «соціал-націоналізму» ВГО "Патріот України» була значно відмінна від соціал-націоналізму СНПУ. Добре що в середовищі ВГО «ПУ» придумали термін "сонцизм" для позначення своєї ідеології, бо так легше відрізнити. Відтоді багато правих груп, організацій і окремих осіб продовжили, або тільки почали називати себе соціал-націоналістами, згодом вкладаючи в цей термін відмінний зміст як від джерел СНПУ, так і одне від одного. Тобто ідеї, об'єднані цією назвою, еволюціонували, причому в різних напрямках. 


Соціал-націоналізм СНПУ значно відрізнявся від ідеології «Автономного Опору», яку сам АО називає теж соціал-націоналізмом. Хоча останнім часом АО почав називати свою ідеологію «революційний соціалізм», і взагалі до правих себе більше не відносить.

Деякі члени ВО «Свобода» також вживають термін «соціал-націоналізм» для означення ідеології своєї партії, хоча офіційно ця партія не називає так свою ідеологію, обмежуючись узагальненим нейтральним терміном «націоналізм».

Після зникнення СНПУ ніхто не мав "монополії" чи "авторських прав" на назву соціал-націоналізм, та на його тлумачення. Те саме стосується символу СНПУ – «Ідея Nації». 

Ідеологічні засади СНПУ визначались трактуванням соціальної та національної революції в контексті праць ідеолога ОУН Ярослава Стецька «Дві революції», та «Без національної революції немає соціальної». В цих працях Я.Стецько вказав на ті чинники, які зроблять українську революцію переможною : «Наша революція – всенародна, йдемо з народом, який тісно поєднує справу соціального визволення із національною незалежністю». Я.Стецько передбачав, що після розпаду СССР, Україна зіштовхнеться з проблемою внутрішньої окупації олігархічним капіталізмом. Відповідно Я.Стецько виступав за соціалізацію та націоналізацію засобів виробництва в економічній сфері. Ідеологічна дискусія в СНПУ сприяла глибинним зсувам на користь державного регулювання економіки, проте через особливості тогочасного галицького політикуму, де термін "соціалізм" за роки совєцької окупації було, безнадійно спаплюжено потворною політикою комуністичних окупантів, про "соціалізм" говорити вголос ніхто тоді не наважувався. Саме для цього замість терміну «соціалізм» використовувалось нейтральніше поняття "соціальність". З іншого боку, засновники та ідеологи СНПУ відзначались глибокими знаннями з історії та практики европейських консервативно-революційних рухів, і щоби уникнути будь-яких асоціацій з німецьким націонал-соціалізмом, взагалі не вживали слів "соціалізм", "соціалістичний".

Сам факт еволюційного розвитку ідеології соціал-націоналізму в рамках СНПУ та існування її чисельних течій свідчить про незабальзамованість цієї ідеології, а досвід ідеологічних дискусій вказує на їх користь для загальної справи. Протиставляти, наприклад, націоналізм і соціалізм, які є площинами реалізації тотожного принципу справедливости, й при цьому ще посилатися на соціал-націоналізм, є проявом ідеологічного шахрайства.

«Наш Націоналізм є расовим, соціальним, великодержавно-імперським, анти системним (антидемократичним та антикапіталістичним), самодостатнім, войовничим та безкомпромісним… В стратегічних галузях економіки ми виступаємо за тотальну націоналізацію підприємств, що сприяє розвитку цих галузей на довгострокову перспективу, та позбавляє економічного грунту для неконтрольованого росту та концентрації капіталу в приватних руках. Таким чином ми змушуємо працювати найбільш капіталізовані сфери економіки на загальнонаціональні інтереси. Отже й незаперечення нами інституту приватної власності не є свідченням нашої прихильності до капіталізму» (Олег Однороженко, ВГО "Патріот України").

Принципи, які відстоювала ВГО «Патріот України» в економіці, а саме : необхідність підпорядкування економіки політиці, заперечення однаковості людей, вибір праці відповідно до здібностей, винагорода праці відповідно до її результатів, націоналізація стратегічних галузей економіки, трудовий обов’язок щодо права власності на землю, створення безкласового суспільства, участь трудящих в прибутках підприємств, скасування приватної власності на великі підприємства, трудовий обов’язок («принцип праці»), скасування нетрудових прибутків, заборона лихварства, усунення експлуатації – насправді є суто соціалістичними. Соціалізм – це модель економічної системи, яка ставить за мету задовольнити потреби суспільства в матеріальних та духовних благах, на відміну від капіталізму, метою якого є отримання максимального прибутку за допомогою експлуатації та привласнення чужої праці. Соціалізм ставить в центр уваги суспільство, а інтереси індивіда поєднує з інтересами суспільства в такий спосіб, щоб вони складали єдиний організм. Соціалізм не нехтує нацією, а усуває несправедливість і об’єднує суспільство, чим дає справжнє наповнення націоналізму. Економічна система капіталізму зумовлює паразитизм в соціальних відносинах, політичній системі і навіть прямо закріплює його в законах. Загальна ідея соціалізму - це усунення пріоритету приватної власності, а повне її заперечення не є обов’язковою ознакою, як в комунізмі. Соціальна справедливість неможлива без національної і можна сказати, що національна революція проводиться заради досягнення соціальної справедливости. Націоналізм є нездійсненним без соціалізму, а соціалізм неможливо здійснити без націоналізму.

«Соціальність для нас – особлива форма економічного і політичного устрою» А. Білецький, ВГО "Патріот України".

Насправді антикапіталістичної альтернативи соціалізму не існує. ВГО "Патріот України" крім назви організації, символу організації, назви ідеології також перейняв табу на "соціалізм" від СНПУ. Ідеологи ВГО «Патріот України» черпали соціальні ідеї в теоретиків і практиків соціалізму, й при цьому заперечували сам соціалізм. Це абсурд і самодурство. Ймовірно це пов’язано з тим, що у керівному складі ВГО «ПУ» не було жодного фахового економіста чи політолога, самі лише історики. Такої економічної системи як «Соціальність» не існує. Існує або Капіталізм або Соціалізм. Заслугою «ПУ» було те, що вони зробили Великодержавність, Расовість і так звану «Соціальність», (яка насправді є нічим іншим ніж Соціалізм), фундаментальними засадами своєї ідеології.

Тепер щодо «соціал-націоналізму» Автономного Опору.

"Ми виступаємо проти будь-яких держав, і держава Україна не може бути винятком." (Інтерв’ю представника львівського Автономного Опору для журналу польських футбольних фанатів “Droga Legionisty” http://opir.info/2013/01/11/intervyu-polskomu-zhurnalu/)

Автономний Опір (АО) взагалі заперечує засадничі праві ідеї: расовість (расову диференціацію, расову гігієну), великодержавність, елітаризм, авторитаризм, вождізм, мілітаризм, заперечує будь-яку приватну власність на будь-які засоби виробництва. АО виступає проти будь-яких держав, у т.ч. української.

1. ВЕЛИКОДЕРЖАВНІСТЬ. 

«Українська молоде! Ти завжди була пробоєвиком нових ідей в Україні! Ти підхопиш кинені гасла і понесеш їх по всій широкій землі українській, в наші села і міста, щоб пірвати українців до бою за Українську Велико-Державність» (Президія ІІ Великого Збору Українських Націоналістів, 27 серпня 1939 року, Рим).

«Засадничою метою українського націоналізму є ідея: Самостійної Соборної, Могучої Української Держави й її усесторонній розвиток і розбудова у великодержаву, яку український народ здобуде та збудує власними силами шляхом національної революції. Московському імперіалізмові, що суне на Україну під різними видами царського чи совітського імперіалізму, зломить зуби й вирве хижацькі кігті тільки сила і розмах українського імперіалізму. Ідея української великодержавності, яку висуває український націоналізм, є вимогою історичної долі України, її історичної місії, геополітичного положення між Європою і Азією, врешті є вона випливом стратеґічно-політичних потреб. Московському імперіалізмові, що суне на Україну під різними видами царського чи совітського імперіалізму, зломить зуби й вирве хижацькі кігті тільки сила і розмах українського імперіалізму. В боротьбі за українську великодержавність український націоналізм висуває таку політичну програму...Українська міжнародна концепція ґрунтується на повному розвалі московської імперії, побудові могутньої української великодержави. Щоб не розплистися і не розпорошитися в надмірній екстенсивності, український націоналізм зосереджує всі свої сили до боротьби за Українську Державність і Великодержавність" (Дмитро Мирон-Орлик, "Ідея і Чин України", 1940 р.).

"Ніяка здорова нація не піде на самообмеження; вона шукає поширення назовні, і тут на своїх шляхах стрічає інші нації, штовхані однаковими, але суперечними їй, завданнями та інтересами. Так твориться явище, що його називаємо імперіалізмом. Національно-державницький імперіалізм — це неминучий прояв історії. Він постійно ділає, без огляду на внутрішні політичні устрої державних націй, що змагаються між собою за протилежні інтереси. Бо імперіалізм, беручи його в широкому розумінні постійних суперечностей інтересів і боротьби за їх здійснення, позначає всі без виїмку історичні періоди існування людства. Життя має свої закони — зовсім протилежні туподумним міщансько-обивательським світоглядам. Їх теорії, що зводять спокій до рівня ідеалу й добачують у ньому єдину можливість “поступу”, кваліфікуючи кожне змагання за регрес і вияв “руїнницьких сил” — в найменшій мірі не відповідають правді життя та його твердій філософії. Засаду великодержавності ми підчеркуємо нарочито, щоби вказати на ті принципові розбіжности, що заходять між українським революційним націоналізмом і різними так зв. “національними” партіями в оцінках завдань і значіння нашої будучої держави" (Микола Сціборський, "Націократія", 1940 р.).

"Одночасно методи панування не можуть спиратися виключно на вузенькі методи українського відродження останнього століття. Нам потрібні національні великодержавні методи. Щоб мати авторитет - треба мати силу! Необхідно постійно мобілізувати її до боротьби. Одним словом, треба бути якнайбільше мобільним і продуктивним" (Юрій Липа, "Геополітичні орієнтири Нової України").

"Як казав Святослав? – “Іду на ви!”. Він не чекав, коли прийдуть до нього. Українська історія творилась на чужих полях. Товклися не в Україні, нищили не Україну, а навколишні держави. Оце була політика великодержавна. Ми тоді творили, а не нами творили. Сусіди були матеріалом. Відродити цю епоху! Відродити цю людину!" (Валентин Мороз, "Збільшувати націоналістичний потенціал України", часопис СНПУ «Соціал-націоналіст» 19.10.97).

2. РАСОВІСТЬ.

«44 правила життя українського націоналіста», Правило № 40 : «Цінуй високо материнство, як джерело продовження життя. З твоєї родини зроби кивот чистоти твоєї раси і нації».

«Расові первні мають своє велике значення при формуванні національного характеру. Змішання далеких і суперечних рас витворює негармонійність і суперечність психічних властивостей. Змішення білої і чорної раси дає менше здібну расу мулатів, білої й семітської дає анархічні, асуспільні типи; знову ж схрещення білої й червоної, метисів Пд.Америки й Мексику, або білої й семітської дає анархічні, асуспільні типи; знову ж схрещення білої й жовтої раси видає менше вартісний, повний суперечностей расовий тип, як пр. москалі, що повстали з змішання слов'янських, фінських, монгольських і норманських расових первнів. Також в Україні всяке мішання з татарами, москалями чи жидами видавало анархічних, асуспільних, повних суперечностей людей, "татарських людей", відірваних від національного ґрунту» (Дмитро Мирон-Орлик «Ідея і Чин України», 1940 р.).

В ідеології класичного українського націоналізму питанню расовості були присв’ячені наступні праці : д-р Ростислав Єндик - «Кольорові раси та їх вплив на українські расові елементи», Володимир Мартинець - “Чи дбати нам про чистоту раси ?». Дмитро Донцов , Юрій Липа, Євген Маланюк також приділяли увагу расовому питанню. Євген Маланюк писав: «Засади раси – ключі історії. Мутнавість історії походить з того, що історію пишуть люди, не свідомі цієї засади. Мова і релігія не творять раси: одна єдина річ творить расу, а то є кров».
Расовий чинник був присутній у працях ідеологів СНПУ.

"Як інтернаціоналістичний марксизм, так і космополітичний лібералізм є чужими духові української нації. Нації, що є коренем білої раси. Нації, не щойно штучно утвореної з різноплемінного наброду (як американська) і не випадково виведеної внаслідок схрещення азіатів та європейців (як московська). Нації з багатотисячолітньою історією і з надпотужним пластом набутих і розвинутих за цей час матеріальних та духовних цінностей. Нації з відмінним генотипом, врешті-решт" (Левко Мартинюк, "Чому на наших стягах знак “Ідея Nації” «Правий Напрям», Львів, 1998).

"Там, де білій людині доводилось зіштовхнутись з суб’єктами собі подібними, хаос уявлявся як те, що може бути підкореним, освоєним, впорядкованим. В той же час зіткнення з якісно іншими людськими істотами диктувало зовсім інші правила гри. Тут війна вже не змагання, а протистояння цілком чужих різнорідних світів і розв’язкою конфлікту може бути лише припинення існування одного з них. Іншими словами – тут хаос це те, що повинно бути ліквідованим" (Андрій Поцілуйко, «Орієнтири» (видання СНПУ), №3, 2000 р.).

Автономний Опір спирається на книжечку Петра Федуна Полтави "Хто такі Бандерівці та за що вони борються.." 1944 р., а також на постанови Третього Збору ОУН(р) від 3 серпня 1943 року. Постанови попередніх зборів ОУН та ОУН(р) АО ігнорує. АО відкинули й всю спадщину автентичного українського націоналізму – Д. Донцова, М. Сціборського, Ю. Липу, Д. Мирон-Орлика, С. Ленкавського. АО вибірково висмикуєте тільки там і тільки те, що вкладається у їхню концепцію, і видає це за істину в останній інстанції, від імені усього українського націоналізму. Так роблять лише сектанти. АО в більшості своїх статей закликає до того, чого не було в Українському Націоналізмові, у т.ч. у Петра Федуна-Полтави, а саме до створення безгрошового суспільства, федерації вільних комун (громад) та інших речей, які взагалі не мали прикладів в світовій історії.

Ряд осіб в ОУН (насамперед Мітрінга і Левицький) розвивали соціальну складову націоналістичної ідеології. Ці пошуки привели до того, що вже в ІІ пол. 1930-х вони почали стверджувати що ідеалізм, не є важливим для східної України, бо там роками ведеться атеїстична пропаганда, що колгоспи - нормальні форми ведення господарства, і що такі позиції додадуть ОУН підтримку українського населення в УССР. Левицький і Мітрінга вимагали перегляду теоретичних засад націоналістичного руху в бік його демократизації. Мітрінга такими ідеями захопив навіть Лева Ребета - крайового провідника ОУН на той час. Після виходу із вязниці Ярослава Стецька (грудень 1936) він жорстко розкритикував таку позицію Мітрінги, вказуючи, що це вихолощення націоналістичної ідеології, в якій ідеалістичний світогляд є базовим. Крім того, відкинення ідеалізму, а прийняття колгоспної системи, було, на думку Стецька, підтримкою дій большовиків в Україні. І саме такі тези вони через свою агентуру (Полуведько та ін.) намагалися нав’язати українцям на еміграції. В ідеологічній боротьбі Орелюк-Орловський (псевдоніми Мітрінги і Стецька) перемога була беззаперечно на боці Орловського (Стецька).

Але думки Мітринги та Левицького були цінними для пропагандистської роботи на сході, тому їх одразу не виключили з ОУН(р). Їхню працю патронував особисто у 1939-1941, референт пропаганди ОУН(р), провідний ідеолог Степан Ленкавський. І лише після арешту Ленкавського, Мітрінга зі свою групою (Левицький, Паладійчук, Турчманович, Ривак і ін.) вийшли з ОУН(р). В умовах фактично програної німцями війни, бандерівці вимушені були підлаштовувати й адаптовувати агітацію та пропаганду під зросійщених совєцьких люмпен-пролетарів на сході, і тому в нагоді стали напрацювання групи Мітринги, які Федун-Полтава включав до своїх агітматеріалів.

Третій збір ОУН(р) відбувся після повернення похідних груп ОУН зі східної України, і постанови ухвалювались з тактичної мети з урахуванням особливостей радянського сходу. Тому бандерівці мусили написати про класову боротьбу, безкласові суспільства, суспільну власність на всі засоби виробництва, повне заперечення найманої праці, все те, чого не було в автентичній ідеології Українського Націоналізму. Вважалося що такі позиції додадуть ОУН підтримку східноукраїнського населення.

Слід також зауважити, що на тому Зборі був відсутній провідник ОУН(р) - Степан Бандера. Ось що з цього приводу писав дослідник Роман Кричевський у своїй праці "ОУН в Україні, ОУН з і ЗЧ ОУН", (Нью-Йорк, 1962, стр. 26, 27.) : "Інакше дивився на ці справи Бандера і ті, що були з ним. Посилаючись на твердження опозиції, що ідеологія і програма ОУН не витримали проби життя в зустрічі з настроями цілого українського народу, Бандера заперечив її погляди як невірні і на тому тлі розвинув теорію подвійної політичної програмовості ОУН - одна програма, за його твердженням, мала б бути призначена для членства і прихильників націоналізму, а друга для сторонніх чинників. Перша повинна бути основним вірую Руху і базою для виховання кадрів та в основному мала б залишитися незмінною незалежно від зовнішніх обставин. Бандера уважав, що таку програму ОУН вже створила, має її і вона не потребує ніяких змін ні доповнень. Друга програма повинна існувати для зовнішнього вжитку. Вона може мінятися залежно від обставин і міжнародного положення. Вона повинна узгляднювати передусім моменти тактики і їх широко пропагандивно використовувати".

Попри нашу повагу та пошану до бандерівської ОУН(р), варто зауважити, що ОУН(р) зразка серпня 1943 року не була монополістичним репрезентантом всієї ідеології українського націоналізму та українського націоналістичного руху. Всі базові фундаментальні класичні праці з ідеології українського націоналізму були написані ще до розколу ОУН у 1940 році.

Таким чином Автономний Опір немає ані чого спільного як з Українським Націоналізмом, так і з Соціал-Націоналізмом. АО штучно притягує за вуха Український Націоналізм до своєї, трохи національно забарвленої, лівої анархо-комуністичної ідеології.

Український Національний Союз не має потреби підлаштовуватися під чиїсь регіональні симпатії чи антипатії до тих чи інших назв та політологічних термінів. Для нас визначальною є лише корисність ідей з точки зору сучасности і майбутнього, а не історизм і похідні від нього ярлики. Тож ми називаємо речі своїми іменами : соціалізм замість штучно вигаданої «соціальності», соціалістичний замість абстрактного «соціальний». Використання нами терміну «соціалізм», не є свідченням нашого заперечення інституту приватної власності на засоби виробництва, і не робить нас лівими.

Таким чином, "Соціал-Націоналізми" від СНПУ, ВГО «ПУ», та АО то є фактично три абсолютно різні ідеології, багато в чому навіть антагоністичні й протилежні. 

Український Національний Союз сповідує засадничу Ідею соціального націоналізму - Ідею Нації, ідею тотального та універсального домінування спільноти Українського Духу й Української Крови, Ідею повновладдя українського народу у своїй, Богом даній країні. Український Національний Союз бореться за Могутню Українську Державу, яка гарантує безупинний розвиток сили, слави, багатства і простору (впливу) української нації. Залишаючи Великодержавність та Расовість як базові принципи нашої ідеології, ми залишаємо також "Соціальність", але називаємо її тим чим це є насправді, а саме Соціалізмом.

А латинське слово «Нація» (natio) в перекладі на українську мову означає «народ», "національний" означає народний. Наразі поняття "національний" стало абсолютно винародевленим, позбавленим етнічного змісту. Маємо "подякувати" за це демократам і лібералам, творцям "політичної нації". Наразі словосполучення "Національний банк України", або "національна економіка" абсолютно не викликає жодних асоціацій з українською нацією в пересічних українців.

На відміну від ВГО «ПУ», ми виступаємо ще й за націоналізацію банківської, фінансової і страхової сфери економіки. Це є перший крок на шляху соціальної революції, що реально покладе край диктату олігархії, транснаціональних корпорацій та міжнародній спекулятивній фінансовій системі. «Народний Соціалізм» ми вважаємо найвищим етапом розвитку Соціал-Націоналізму. Так само як Соціал-Націоналізм став свого часу найвищим еволюційним етапом розвитку ідеології класичного Українського Націоналізму. Це також дає нам можливість абстрагуватись як від "соціал-націоналізму" «Автономного Опору», так і від ВГО «Патріот України». А також вибити монополію на «соціалізм» з лап анитукраїнських лівих сил, які маніпулюють цим поняттям, паразитують на ньому та дурять українців.

Український народний соціалізм переслідує своєю метою забезпечення гарантій виживання і подальшого розвитку спільноти українського народу. Ідеологія народного соціалізму позбавлена як вад «справжнізму» - нацдемівського буржуазного демо-лібералістичного псевдонаціоналізму, так і недоліків соціал-націоналізмів.

Український народний соціалізм є актуальним цілісним, раціональним, конструктивним, прагматичним і водночас ідеалістичним, духовим, перспективним і затребуваним світоглядом, що здатен консолідувати український національно-патріотичний рух і стати домінуючим світоглядом українців як на сході, так і на заході України. Тому що без могутньої сили народної маси, без підтримки широкого загалу, жоден рух, якими би неперевершеними й шляхетними не були би його наміри, ніколи не досягне своєї мети.

Засаднича Ідея Українського Народного Соціалізму полягає в українському державницькому духові, українському народному солідаризмові та прагненню українців до розширення українських етнічних кордонів. Всі інші "соціялізми" ми вважаємо неприйнятними і шкідливими для українців лівими ідеологіями.

Слава Україні !

Зорян Добровольский
Український Національний Союз 
15.10.2013г. Харків.

http://www.naso.org.ua/main/821-ukrainskiy-narodniy-socializm.html

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru