Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Помня Прошлое, Созидая Будущее, Жить Настоящим!

Традиция - Революция - Интеграция

Вы, Старшие, позвавшие меня на путь труда, примите мое умение и желание, примите мой труд и учите меня среди дня и среди ночи. Дайте мне руку помощи, ибо труден путь. Я пойду за вами!

Наши корни
: Белое Дело (РОВС / РОА - НТС / ВСХСОН), Интегральный национализм (УВО / УПА - ОУН / УНСО), Фалангизм (FET y de las JONS / FN), Консервативная революция (AF / MSI / AN / ELP / PyL)
Наше сегодня: Солидаризм - Традиционализм - Национальная Революция
Наше будущее: Археократия - Энархизм - Интеграция

3 апр. 2008 г.

Word about Alkazar

Богдан-Ігор АНТОНИЧ СЛОВО ПРО АЛЬКАЗАР

День сороковий полум'я й погуби догоряє в славі,
день сороковий брат на брата накладає хижу руку.
Війна злочинна, братогубна. Сонце ранене кривавить.
Незламна тисяча обранців здавлює в серцях розпуку,
б'ючись, хтозна, чи не із друзями недавніми віч-на-віч.
День сороковий без спочину й сну, в дощі вогненнім зливнім.
Вже голод скручує кишки в сухе мотуззя. Далі навіть
порепані з гарячки губи вимовляти слів забудуть.
Не шкура вже – кора на пнях, на людських пнях шорстких із сажі,
зів'ялі язики телепають в устах просохлим листям,
лиш очі, очі сяють молодо, натхненно й променисто.

Задиханий, вривчастий токіт мітральєз на мить не щухне.
До сонця стіп скривавлених вітри один по однім ляжуть,
і ніч, мов чорний лев, пробуджена на шанці виє глухо.
Толедо на сімох узгір'ях, на червоній кручі Тахо,
це місто до хреста пустелі цвяхами ста башт прибите.
Земля – червона бляха, місяць в обрій вгруз найгрубшим цвяхом,
пустиня, мати вітру, від людей бере за проїзд мито.
В мереживі крутих провулків горде місто ювелірень,
де сонце з патини століть застигло аж зелено-сіре,
тепер в трояндах пострілів зміняє ніч у день багровий.

Хащі димів, багаття буре, сірі й бронзові діброви,
трава колюча — ворса на кожухах скель слизька від крови.
Лежать покошені тіла – рясні джерела з них булькочуть,
джерела струменів червоних. В перегуках хрипнуть дула,
в акордах мітральєз повзуть танкети, жалять оси-кулі,
фонтан піску плює петарда, крові млява, тьмяна п’янкість,
на гусеницях кручених коліс горбатий тулуб танка.

Пустиня, мов червона ліра, під долонею вітрів
видзвонює покутню псальму, свій пустельний “Díes irae”,
і хор гармат, виригуючи з гирл свїй олив’яний спів,
погуби заповідь оповіщає в сторони чотири.
На морі полум'я міцне судно – незламний Альказар
в тюльпанах тисячі експльозій, в квітках, зрослих з динаміту,
в короні із картечів, очервонений, сповитий в жар,
на наших ось очах проходить прямо з дійсности до міту.
В росі вогненній миє мармурово-кам'яне обличчя,
щоб дати ще одне свідоцтво людській тузі за величнім.

Жовтень, 1936

Die Brigade Ehrhardt

Пісня Бригади Морської Піхоти під командування Г.Ерхардта, яка врятувала Берлін від червоної чуми в 1919--1920 роках....

Kamerad, reich mir die Hände,
fest wollen zusammen wir stehen.
Mag man uns auch bekämpfen,
der Geist soll nicht verwehn.

Hakenkreuz am Stahlhelm,
schwarz-weiß-rot das Band,
die Brigade Ehrhardt
werden wir genannt.

Stolz tragen wir die Sterne
und unseren Totenkopf,
Wikingerschiff am Ärmel
Kaiserkrone im Knopf.
Hat man uns auch verraten,
trieb mit uns Schindluderei,
wir wußten, was wir taten
blieben dem Vaterland treu.
Bald werdet auch Ihr erkennen,
was ihr an uns verloren.

Kamerad, reich mir die Hände,
was wir uns einst geschworen:
Ehrhardts Geist im Herzen
kann nicht untergehen.
Die Brigade Ehrhardt
wird einst auferstehen.

Ukrainian NS





14 Thesis about German Revolution

14 тез про Німецьку Революцію. Автори--брати Штрассери, головна конпепція--молодшого брата, Отто.
Текст опубліковано в липневому номері журналу "NS-Briefe" за 1929 рік.

Німецька революція
У чому полягало значення Великої війни? Німецька революція! Це могутня революція двадцятого століття, першим етапом якої була “Світова війна”, частинами якої є всі “путчі”, “повстання” та “битви”, в якій доля випробовує та відкидає різні варіанти для того, аби знайти рішення. На обидвох рівнях життя—духовному, інтелектуальному—відбуваються потужні зміни, змішані у відображенні, роздрібнені у формі, і все ж сповнені одного ритму, спрямовані до однієї мети! Цією метою є революція, революція консерватизму, за допомогою якої Французька революція—тріумф лібералізму—буде скинута, подолана, відсунута вбік! Це революція душі проти революції розуму, націоналізму проти індивідуалізму, соціалізму проти капіталізму, і якщо спробувати оголосити її всеосяжний зміст схематично, ми отримаємо наступне:

І. Німецька Революція перед Богом і людьми заперечує будь-які зобов’язання щодо “мирних договорів” Версалю та Сен-Жермену, договорів, заснованих на брехні про вину Німеччини, встановлених за допомогою грубої сили. Німецька революція оголошує беперервну і фанатичну війну з використанням усіх можливих засобів, аж поки не буде досягнуто повного скасування цих продиктованих договорів та усіх заснованих на них угод.

ІІ. Німецька Революція проголошує свободу німецької нації в сильній німецькій державі, яка об’єднає всі німецькі народи Центральної Європи, і яка, від Мемеля до Страсбурга, від Ойпена до Відня об’єднає всіх німців Батьківщини і невідвойованих територій, і яка через свою велич і потенціал стане хребтом і серцем білої Європи.

ІІІ. Німецька Революція відмовляється правити чужими народами і націями та експлуатувати їх. Вона прагне не більшого і не меншого, аніж достатнього життєвого простору для молодої німецької нації, і якщо здійснення цього найприроднішого права вступає в суперечність із таким самим правом інших народів і націй, Німецька революція визнає розв’язок у вигляді війни як присуд долі.

IV. Німецька Революція оголошує, що єдиною метою держави є консолідація усіх сил нації та рівномірне їх застосування для гарантування життя і майбутнього нації. Революція приймає всі засоби, які допомагають її меті, і відкидає всі засоби, які їй перешкоджають.

V. Тому німецька Революція вимагає найжорсткішого застосування сильної централізованої влади проти всіх оганізацій. Які мають підривний характер, або порушують спокій—політичних, партійних чи релігійних. Централізована держава німецької нації пов’язує разом найпотужнішу єдність тих сил, які мають корені в регіональних чи партикуляристських традиціях.

VI. Як належне продовження високих завдань держави, Німецька Революція надає вільне поле для розвитку сил фахового самоврядування, яке гальмувалося і придушувалося бездушною ліберальною системою. Революція цінує життєву організацію в професійних і фахових палатах вище за штучний парламентаризм, так само як і у всіх питаннях ставить вище особисту відповідальність лідерства над безвідповідальністю анонімної маси.

VII. Німецька Революція оголошує німецьку націю спільнотою долі. Проте Революція усвідомлює, що спільнота долі визначається не лише спільністю потреб, але й спільністю засобів для існування, а відтак погоджується з усіма вимогами, які випливають із цього визнання відповідно до фундаментального принципу: добробут спільноти ставиться понад особисте благо.

VIII. Відтак Німецька Революція відкидає індивідуалістичну економічну систему капіталізму; повалення капіталізму є передумовою успіху Німецької Революції. З такою ж рішучістю Німецька революція стверджує корпоративну економічну систему соціалізму, що виходить із знання того, що метою будь-якої економічної системи є виключно забезпечення потреб нації, а не нажива і збагачення, і завершує цим знанням.

IX. Тому Німецька Революція оголошує своє верховне право володіння на всі земельні ресурси і корисні копалини. Землевласники є лише орендарями, що орендують землю в нації, і є підзвітними нації та державі, оскільки нація як єдине ціле захищає власність.

X. На основі того ж права, Німецька Революція оголошує право всіх трудівників отримувати частку в розподілі власності, прибутку і менеджменті національної економіки, який служить кожен член народної спільноти. Особиста частка трудівника у власності, прибутку і менеджменті здобувається або обмежується збільшенням виробництва продукції, і означає збільшення відповідальності. Німецька Революція усвідомлює і визнає таку рушійну силу , як особисте збагачення, проте вона інтегрує цю силу в ширший механізм заради добробуту нації.

XI. Німецька Революція бачить добробут нації не у нагромадженні матеріальних статків, і не в безмежному покращенні рівня життя, а виключно в оздоровленні і підтримці дарованої Богом єдності—нації. Тільки таким чином зможе Німецька нація виконати завдання, покладене на неї долею.

XII. Німецька революція вбачає це завдання у повному розвитку унікального народного характеру і тому бореться усіма засобами проти расового виродження або чужинських впливів у культурі, за народне відродження і чистоту, за Німецьку культуру. Ця боротьба особливо стосується євреїв, які, разом із міжнародними силами масонства і ультрамонтанства, знищують—почасти через свою природу, почасти зумисно—життя Німецької душі.

XIII. Тому Німецька Революція також бореться проти панування єврейського римського права і за встановлення Німецького права, яке має Німця і його честь за свою вісь та свідомо стверджує цінності людської нерівності. Це Німецьке право визнає за громадян лише членів народної спільноти і цінує всіх за добробутом цілого.

XIV. Німецька Революція повалює світогляд великої Французької Революції і формує обличчя двадцятого століття. Вона є націоналістичною—проти поневолення Німецького народу; вона є соціалістичною—проти тиранії грошей; вона є народною—проти знищення німецької душі—проте вона є такою різносторонньою лише заради нації. І заради цієї нації Німецька революція не ухилиться від жодної битви, жодна жертва не буде для неї завеликою, жодна війна занадто кривавою, оскільки Німеччина повинна жити!

Так ми, молоді, чуємо серцебиття Німецької Революції, так ми, фронтовики, бачимо обличчя близького майбуття, і відчуваємо, зі скромною гордістю, свою роль обраних—битися і перемогти у битві двадцятого століття, задоволених лиш бачити значення цієї війни—Третій Райх.

Ernst Junger. Nationalist Revolution

Ернст Юнгер. Націоналістична революція
Використовуючи почесне окреслення себе як націоналістів, ми не лише прагнемо найжорсткіше відмежуватися від тих, для кого це слово звучить як прокльон, але й взагалі від мирного обивателя. Рух, який прагне захищати життєві цінності силовими методами, і плювати хотів на те, як це сприймається загальноприйнятою мораллю, покладається на воїнів-справжніх повнокровних хлопців, що віддаються справі з радістю та любов'ю. Це не крамарі та виробники марципанів, разом із якими зникає епоха масових призовних армій, а чоловіки, що є небезпечними, оскільки прагнуть бути небезпечними.
Це не ті самозаспокоєні душі, що вважають державу врятованою, бо на вулиці можна носити генеральський однострій або чорно-біло-червоний прапорець, і для яких сенс всесвітньої історії зник одночасно з падінням тронів. Звичайно, якщо ці репрезентанти спокою, порядку та сили витримки (яким лібералізм повинен був би сплачувати державну пенсію за безперебійне постачання сировини для обробки) виступатимуть борцями за націоналізм, існування Листопадової республіки було б гарантоване. Тоді б не було потреби в жодному законі "про захист республіки", а після взаємного роззброєння консервативного та демократичного лібералізму потреба в русі була б задоволена, якби не можна було сподіватися на випадковий кривавий внесок комунізму.
Проте з такою простодушністю не можна рахуватися в тривалій перспективі. Із дивовижною чіткістю з цього часу постає перспектива національної революції, і тому для лібералізму зростає небезпека внаслідок одного удару та освіжаючого акту беззаконня позбутися великої та, схоже, остаточної здобичі 1918 року. Сам націоналізм здивований цією можливістю, яка була б абсолютно неймовірною без усього того, що сталося перед тим-без війни, без падіння режиму, без співвідношення сил, яке з цих подій випливає. Його носії, навіть ті, хто є націоналістами, були настільки призвичаєними до поєднання своєї волі з величезним, переданим кимось апаратом, що із зникненням цього апарату здавалося, у них зникла будь-яка воля до влади. Оскільки націоналізм не відкинув цього, неначе зношений одяг, натомість він потребував тривалого часу для внутрішнього подолання комплексу форм старої держави, навіть коли вони вже довго не належали реальному світу. Під час свого першого, ще незрозумілого, повстання у Мюнхені націоналізм знаходився в середині цього процесу. Але в міру його розвитку народилися цілковито нові почуття. Воля до панування більше не пов'язується та не зобов'язується ні до чого, зате повністю вивільняється-вивільняється настільки повно, як, можливо, німецька воля ще ніколи раніше не вивільнялася.
Таким чином, для націоналізму постає цілковито нова ситуація. Формальне існування минулого завершене, догляд за ним можна залишити, з одного боку, міщанам-обивателям, а з іншого-газетам типу "Weltbühne" [2]. Перший, очевидний обов'язок націоналізму-без жалю повернутись спиною до цього поля бою, що має опосередковану вагу. Натомість його завданням є підготовка та озброєння з усіх сил до битви проти теперішнього стану справ-того самого стану справ, що виник у 1919 році, із деяким оздобленням фасаду, розрахованим на обивателів. Тут потрібно не залишити каменя на камені.
Підготувати націоналізм для здійснення цього завдання-ось справжній сенс революції 1918 року. Вона не лише пробилася крізь нерішучість, яку відчуває німець щодо Революцій взагалі, але й усунула зі шляху всі великі камені, що могли підготувати внутрішні перестороги для безмежного націоналістичного чину. Асболютно необхідно зробити цей шлях цілковито революційним не лише для того, щоб завдати лібералізму смертельного удару в обхід всіх законних "штучок"- це необхідно також для посилення націоналістичної волі як такої. Націоналіст не має права навіть розглядати іншої можливості. Він має священий обов'язок подарувати Німеччині першу справжню революцію, керовану безжально інноваційними ідеями.
Революція, революція! Ось те, що слід проповідувати безупинно, злісно, систематично, безжально-щонайменше протягом десяти років. Наразі мало хто визнав цю вимогу у всій її різкості-сентиментальна балаканина про єдність і братерство все ще процвітає у у всіх можливих і неможливих проявах. Відтак до дідька з такими людьми-або до парламенту, де їм хочеться отримати місце. У нашому обмеженому всесвіті немає місця братерству протилежностей, немає нічого, окрім боротьби. Націоналістична революція не потребує проповідників миру та спокою, вона потребує провісників речення "Володар прийде на вас із гостротою меча"! Вони повинні будуть позбавити слово "революція" тієї сміховинності, якою воно вражене в Німеччині протягом майже ста років. У Великій війні [3] народився небезпечний підвид людей, тож давайте залучимо його до дії!
Тому до праці, товариші! Намагаймося посилити наші впливи у ветеранських спілках, оскільки революціонізувати їх-завдання першої необхідності! Менше добродушності, менше членства, більше активності! Централізована підготовка! Поближче до робітництва! Геть гнилі чари ресторанного затишку! Ми не ляльководи роботодавців. Потрібно розбудовувати та централізувати націоналістичні бойові профспілки, керівництво в яких повинно перейти до робітників націоналістичних поглядів. На націоналістичних барикадах вони досягнуть більшого, аніж марксизм був здатен досягнути за 50 років. А як виглядає ситуація в університетах, у молодіжному русі, та всіх інших місцях, які цікаві для нас? Що таке клітина? Як утвердити державу? Через співпрацю та опозицію. Як заперечити державу? Закрившись від неї, виснажуючи її, творячи державу в державі, самодостатню від ідеї до інструментів влади, які треба створити для неї. Як утвердити німецьку націю? Визнаючи її так, як можна визнавати, будучи націоналістом.
Бути націоналістом під час війни означало прагнути віддати за Німеччину своє життя, бути націоналістом сьогодні означає піднімати прапор революції за прекраснішу та величнішу Німеччину. Це мета, гідна найкращої та найполум'янішої молоді цієї країни.
Примітки.
[1]. Ернст Юнгер-видатний німецький мислитель...а втім, соромно, хлопчики й дівчатка у вашому віці не знати, хто такий Ернст Юнгер.
[2]. "Weltbühne"-щотижнева газета про політику, культуру та економіку, яка пропагувала космополітичні, антинаціональні погляди. Редакторами "Weltbühne" були Зігфрід Якобзон, а також відомі "антифашисти"-дегенерати Курт Тухольський та Карл фон Оссецький. Закрита владою після підпалу Райхстагу комуністичними терористами в 1933 році.
[3]. Великою війною в Європі було прийнято називати Першу світову війну 1914-1918 років до того, як розпочалася Друга та зняла з першої певний ореол демонічної унікальності.

Надруковано в журналі "Die Standarte" від 20 травня 1926 року.
Восточная Фаланга - независимая исследовательская и консалтинговая группа, целью которой является изучение философии, геополитики, политологии, этнологии, религиоведения, искусства и литературы на принципах философии традиционализма. Исследования осуществляются в границах закона, базируясь на принципах свободы слова, плюрализма мнений, права на свободный доступ к информации и на научной методологии. Сайт не размещает материалы пропаганды национальной или социальной вражды, экстремизма, радикализма, тоталитаризма, призывов к нарушению действующего законодательства. Все материалы представляются на дискуссионной основе.

Східна Фаланга
- незалежна дослідницька та консалтингова група, що ставить на меті студії філософії, геополітики, політології, етнології, релігієзнавства, мистецтва й літератури на базі філософії традиціоналізму. Дослідження здійснюються в рамках закону, базуючись на принципах свободи слова, плюралізму, права на вільний доступ до інформації та на науковій методології. Сайт не містить пропаганди національної чи суспільної ворожнечі, екстремізму, радикалізму, тоталітаризму, порушення діючого законодавства. Всі матеріали публікуються на дискусійній основі.

CC

Если не указано иного, материалы журнала публикуются по лицензии Creative Commons BY NC SA 3.0

Эта лицензия позволяет другим перерабатывать, исправлять и развивать произведение на некоммерческой основе, до тех пор пока они упоминают оригинальное авторство и лицензируют производные работы на аналогичных лицензионных условиях. Пользователи могут не только получать и распространять произведение на условиях, идентичных данной лицензии («by-nc-sa»), но и переводить, создавать иные производные работы, основанные на этом произведении. Все новые произведения, основанные на этом, будут иметь одни и те же лицензии, поэтому все производные работы также будут носить некоммерческий характер.

Mesoeurasia

Mesoeurasia
MESOEURASIA: портал этноантропологии, геокультуры и политософии www.mesoeurasia.org

How do you like our website?

>
Рейтинг@Mail.ru