Nuestros Principios

¡Una nación es lo mejor en que se convierte un pueblo!

¡Nacionalismo imposible sin justicia social!

¡La justicia social es imposible sin un nacionalismo cristiano!

¡Nuestra hermosa herencia y nuestro excelente futuro son las dos bases de nuestro presente constructivo!

¡La dignidad humana, los derechos humanos y la libertad humana solo son posibles en el estado nacional de justicia social!

¡La democracia es la participación de los ciudadanos en su destino común!

¡Por la libertad, la dignidad y la democracia!

¡Por el honor de la familia, el trabajo bendito y la patria sagrada!

Jefe Supremo de la Falange Oriental de las Juntas Ofensivas Social Cristianos (FO de las J.O.S.C.)

***

Нация - это то лучшее, чем становится народ!

Невозможен национализм без социальной справедливости!

Социальная справедливость невозможна без христианского национализма!

Наше прекрасное наследие и наше превосходное будущее - две основы нашего конструктивного настоящего!

Человеческое достоинство, права человека и свобода человека возможны только в национальном государстве социальной справедливости!

Демократия - это соучастие граждан в своей общей судьбе!

За свободу, достоинство и демократию!

За честь семьи, благословенный труд и священное Отечество!

Верховный вождь Восточной Фаланги Хунт Социал-Христианского Наступления (FO of J.O.S.C.)

"Людина із шовку і сталі" - Євген Маланюк про Андрія Мельника

 "Людина із шовку і сталі" - Євген Маланюк про Андрія Мельника

Африканское и карибское лица "чёрного антикоммунизма", негритюд-политики и самобытного десаррольизма

 Лев Эфиопии - император Хайле Селассие I, создатель эфиопской Конституции, борец с рабством, воплощение Джа и ключевая фигура в растафарианстве, и лев Гаити - пожизненный президент Франсуа "Папа Док" Дювалье, радикальный нуарист, создатель гаитянского Трудового и Сельского кодексов, благополучно перекочевавший в вудуистский пантеон, как аватара Барона Самеди. 

Африканское и карибское лица "чёрного антикоммунизма", негритюд-политики и самобытного десаррольизма.

Бойцы национального сопротивления красной оккупации (басмачи)

 

Максим Мирович: Одно фото. Беларусь XXI века

Знаменитую фотографию, которая уже облетела мировые СМИ, сделал фотограф Евгений Ерчак. Фотографию можно назвать "Беларусь XXI века" либо "Каратели и народ" - она очень точно выражает суть того, что сейчас происходит в Беларуси.

Несколько слов о том, что запечатлено на снимке. В центре Минска собрался стихийный марш в поддержку арестованной участницы Координационного совета оппозиции Марии Колесниковой. Марию пытались выпихнуть в Украину, и провластные СМИ уже даже заготовили (а некоторые и выдали в эфир заготовку) о том, что "оппозиция разбегается", но Мария порвала свой паспорт и не дала молодчикам в масках совершить то, что они задумали. Сейчас Мария Колесникова находится в одном из минских СИЗО.

Стихийный марш (на который пришли в основном женщины) двигался по центру города, как вдруг его стали окружать карательные отряды - из гражданских автобусов выскакивали люди в военной форме и чёрных масках, окружали протестующих и, избивая, тащили в свои автобусы и автозаки. На фото запечатлён момент, когда загнанные карателями в угол и вставшие в сцепку женщины поют беларускую песню "Купалинка", а солдаты в военной форме и в масках окружили их и ждут отмашки для задержаний. Атмосфера в городе сильно напоминала фильмы про войну и про немцев.

Вот такое происходит сейчас в Беларуси. За последний месяц в стране были арестованы тысячи человек.

Игорь Огурцов, основатель ВСХСОН

83 года со Дня рождения исполнилось Игорю Вячеславовичу ОГУРЦОВУ, христианскому мыслителю, лидеру русского антикоммунистического сопротивления второй половины ХХ века, основателю и руководителю Всероссийского Социал-Христианского Союза Освобождения Народа (ВСХСОН), политзаключённому советских лагерей в 1967 – 1987 годах.

На фотографии середины 1960–х годов – молодой мужчина, выпускник Ленинградского государственного университета, перспективный учёный, философ, редактор ЦНИИ информации и технико–экономических исследований.

15 февраля 1967 года он будет арестован КГБ и приговорён к лишению свободы на 15 лет с отбыванием первых семи лет в тюрьме, а остального срока – в колонии строгого режима с последующей ссылкой на 5 лет, без конфискации имущества за отсутствием такового. Приговор даже для времени после "хрущёвской оттепели" поражающий своей жестокостью.

Но Социал–Христианский Союз, созданный И.В.Огурцовым, был единственной политически структурированной, подпольной, антикоммунистической организацией в России, ставившей программной целью «освобождение от коммунистического ига» путём вооружённой борьбы при определённых условиях. Впервые в России программа ВСХСОН была напечатана в 2003 году в мемуарной книге Л.И.Бородина "Без выбора".

В программе Социал–Христианского Союза говорится о полном неприятии преступного, античеловеческого марксистко–ленинского учения, о том, что, отступив от Бога, коммунизм обезличил человека, парализовал человеческую волю, ум и сердце. В первой части программы ВСХСОН марксизм–ленинизм характеризуется как течение глубоко аморальное, антигуманное, антикультурное и антинародное, отрицающее божественные основы мира, надматериальные ценности и духовную свободу человека. Во второй части программы изложен план организации антикоммунистического движения, вплоть до насильственного свержения богоборческой власти.

В феврале 1967 года КГБ ликвидировал организацию. К этому моменту в ВСХСОН состояли 26 человек и около 30 человек считались кандидатами в члены Союза. В декабре 1967 и марте–апреле 1968 состоялись два процесса. По первому из них были осуждены руководители на сроки от 8 до 15 лет. По второму процессу были осуждены на разные сроки 17 человек, в том числе выдающийся писатель Леонид Бородин (1938 – 2011) – на 6 лет.

Основатели организации – И.В.Огурцов, М.Ю.Садо, Е.А.Вагин и Б.А.Аверичкин – признаны не подлежащими реабилитации. В 1996 году Президиум Верховного Суда РФ подтвердил обоснованность приговора против руководителей ВСХСОН. Само по себе это – наглядное свидетельство при какой власти мы до сих пор живём, из каких корней она произрастает и чему наследует.

Но – не стоит о грустном. Игорю Вячеславовичу исполнилось 83! Он – с нами! Пока бьётся сердце этого человека, пока его мысли, его идеи несут в своих сердцах другие люди, наши современники и те, кто будет после нас, Социал–Христианский Союз жив и не сдаётся!

"Идёт духовная борьба за личность… и, хотя христианская религия не связана ни с какой временной социальной структурой, её этические принципы могут и должны быть воплощены в экономической и в политической практике… Высшей и абсолютной ценностью христианская религия признает каждую человеческую личность… СОЦИАЛ–ХРИСТИАНСКАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ ДОКТРИНА РАССМАТРИВАЕТ КАК БЕЗУСЛОВНОЕ ЗЛО ТАКУЮ ОРГАНИЗАЦИЮ ВЛАСТИ, ПРИ КОТОРОЙ ОНА ЯВЛЯЕТСЯ ПРИЗОМ СОПЕРНИЧАЮЩИХ ПОЛИТИЧЕСКИХ ПАРТИЙ". (Из VI раздела Программы ВСХОНС Раздел "Основные принципы социал–христианства").

Незалежність!

«Анаконда» – одна з перших жінок-добровольців на війні

Лейтенант Альона Павлова-Федченко з перших днів російської агресії на Донбасі була заступником командира роти 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Брала участь у боях під Попасною й Широкиним. До війни Альона – викладач у Національному університеті державної податкової служби України, а раніше захистила дисертацію, стала кандидатом наук, до того ж ще студенткою проходила практику в Німеччині як одна з найкращих представників вишу. Проте рішення її життя змінила зима 2014-го. Альона брала участь у подіях на Майдані, потім стала волонтером у шпиталі

– Дуже хотілося бути корисною, тому вирішила допомагати в шпиталі. Ніколи не забуду, як привезли перших поранених. Це – справжній шок і розуміння того, що війна дуже близько. Тоді весь вільний час намагалася присвячувати бійцям. До обіду читала лекції, а після бігла до шпиталю. Готувала їсти, допомагала пораненим до глибокої ночі. Діти у мене були маленькі, тож мусила брати їх із собою. Вони змалку бачили, що відбувається в країні, – каже Альона.

Згодом вона й сама стала воїном. Поїхала добровольцем у район проведення АТО. Жінку довго не хотіли призивати до лав Збройних сил, бо вона – багатодітна мати. Але війна на сході не давала спокою. Оббиваючи пороги військкоматів, «під розписку» таки призвалась і стала офіцером.

– Мені досі складно розриватися між війною й дітьми. Дуже вдячна батькам, що підтримують мене і допомагають з дітьми, коли їду виконувати свій військовий обов’язок.

Присутність тендітної білокосої жінки з охайною зачіскою і легким макіяжем на війні – справжній розрив шаблонів для більшості бійців. Побратими до неї звикли і дуже пишаються, що служать пліч-о-пліч з такою красунею і бойовим офіцером. За це, каже, отримала позивний «Анаконда».

– Чому «Анаконда»? Мабуть, тому, що пітон за зовнішнім виглядом приховує вміння не лише добре нападати, а й захищатися та душити. Люблю, щоб все було правильно і по справедливості, щоб усе було дороблено чесно й до кінця. Щоб кожен отримав те, що заслуговує, і совість не розбігалась з діями. За це й воюю. Знаєте, у бунтівних підлітків є «юнацький максималізм», який вони переростають. У мене ж цей максималізм досі залишається. Я люблю допомагати людям і завжди завершую розпочаті справи, – зазначила жінка.

І ці справи говорять більше, ніж вона сама. Попри «гламурну» зовнішність і жіночу витонченість, вона – водночас добра і сувора, вимоглива до підлеглих. У районі бойових дій їй довелось виконувати обов’язки командира роти вогневої підтримки. Тож на тендітні плечі лягли ще важчі обов`язки. Але для Альони немає нічого складного, треба – значить треба, зібралась і виконувала.

- Часто доводилося чути: «Ти хто? Лише лейтенант? Ще й жінка! А, ну тоді зрозуміло…» А що може зрозуміти людина, яка не знає моєї роботи? На практиці виходило, що в деяких питаннях я орієнтувалася швидше і краще, ніж досвідчені офіцери. Пам’ятаю, були кумедні випадки, коли до нас приїхала перевірка, й ми всі здавали нормативи. Перевіряльники не одразу зрозуміли, що я – жінка. Важкий бронежилет, балаклава та зброя на плечах не завадили всі нормативи здати на відмінно… І добре, що військова форма іноді дає можливість приховати стать. «Радянський» менталітет лише заважає виконувати роботу і дослухатися до колеги через якісь упередження чи амбіції, – каже співрозмовниця.

Район бойових дій, полігони, бойові залагодження лише зміцнили бойовий дух і витримку офіцера. За старанність і наполегливість її перевели на посаду заступника командира дивізіону 44-ї ОМПБр, де Альона Павлова-Федченко гідно виконувала свої обов`язки.

- Ми всі йшли добровольцями, щоб захищати країну, творити нову історію. Це все не заради грошей, а заради майбутнього наших дітей. І не важливо, хто ти – чоловік чи жінка. Воїн не має статі. Коли йдеться про захист Батьківщини, гендерне питання має лишатися осторонь.

Классовая солидарность, а не борьба классов!

«... Во всех странах, особенно в Италии, существует ложное различие между пролетариатом и буржуазией. Не существует ни упадочной и загнивающей буржуазии, ни абсолютно здорового и сильного пролетариата. Существуют бедные и богатые, бедные по неудаче, болезни, бездарности и порядочности; богатые — благодаря обману, хитрости, скупости, способности; эксплуатируемые и эксплуататоры; глупые и умные; лживые и искренние; так называемые богатые буржуи, которые работают гораздо больше рабочих; рабочие, которые работают как можно меньше, надеясь вообще ничего не делать; медленные и быстрые; победители и побеждённые.

Абсурдно называть упадочной и загнивающей буржуазией ту огромную массу молодых интеллигентных и трудолюбивых мелких предпринимателей: студентов, нанятых землевладельцами, промышленных торговцев, инженеров, нотариусов, адвокатов и т.д., всех детей народа, всех, озабоченных преодолением через упорный труд среднего отеческого благосостояния.

Все они прошли войну лейтенантами и капитанами и сегодня, совсем уставшие, готовы предпринять новое усилие героической жизни.

Они не интеллектуалы, но трудящиеся, одарённые умом, предусмотрительностью, самоотверженностью и волей. Они составляют лучшую часть нашего народа. Эти молодые и энергичные люди вели войну, никогда не забывая о массах крестьянских и рабочих солдат.

Крестьяне и рабочие, которые прошли войну, ещё не обладая национальным сознанием, не могли бы победить без примера и навыков этих героических лейтенантов из мелких буржуа. Неоспорим также факт, что все попытки коммунизма всегда проводила молодая, волевая и честолюбивая мелкая буржуазия.

С другой стороны, абсурдно всех рабочих определять одним словом пролетариат, обещая равную славу и диктатуру крестьянским солдатам, которые сегодня без устали возвращаются к работе на земле, и рабочим, которые объявляют себя смертельно уставшими».

Филиппо Томмазо Маринетти, "По ту сторону коммунизма"

Виталий Жуменко: Последний в Европе Начальник легендарного Русского Обще-Воинского Союза Подпоручик Константин Михайлович Перепеловский

Последний (1987-1992) в Европе Начальник легендарного  Русского Обще-Воинского Союза Подпоручик Константин Михайлович Перепеловский.

Из казаков Кубанского казачьего войска. Учился в Тифлисском кадетском корпусе.

В Добровольческой армии юношей воевал в Кубанских частях. В марте 1918 в станице Ладожской большевики казнили 68 боевых офицеров Кубанской дивизии генерала Эрнеста Раддаца, возвращавшихся домой с Турецкого фронта,  в том числе казнили дядю Константина Михайловича, генерал-майора Александра Васильевича Перепеловского и более десяти сестёр милосердия дивизии. (жуткая бойня устроенная красными бандитами).

В Армии генерала Врангеля в Крыму в сентябре 1920 Константин Михайлович участвовал в десанте генерала С.Г. Улагая на Кубань. Участвовал в Боях под Каховкой.

После эвакуации окончил НКУ в Болгарии.

В 20-х годах перебрался во Францию.

Однажды у собора на рю Дарю стоял Алексей Тизенгаузен и ждал Гришу фон Блюнс. и мы курили рассказывая, кто что нашёл интересного из военных фотографий. В руках у  Тизенгаузена попона свёрнутая  рулоном и он показал мне чудную Кавказскую шашку. Вышел из бюро при церкви Перепеловский.  И к Алексею:

- Ану Алёшка покажи - покажи.

Зашли зАугол от людских глаз. Алексей развернул попону и извлёк великолепную кубанскую шашку и передал Перепеловскому. Старик отступил на шаг назад и выхватил шашку из ножен и стал пристально разглядывать. И вдруг этот  старец как то преобразиться, распрямился и взгляд его остекленел и стал неподвижен! Сам старик как будто окаменел и глядит неподвижным взглядом и такой вид у него стал строгий. Как будто у него "не все свои дома" (лёгкое помешательство?). Алексей перехватил его правую руки со словами:

- Ну вот и хорошо, Константин Михайлович. - Понравилась шашка?

А Перепеловский молчит и кисть руки разжать не может.

- Ну дайте? - Отпустите Константин Михайлович,  - идти надо!

Перепеловский медленно пришёл в себя, ожил и говорит:

- Поздравляю, Алёша, прекрасная шашка, очень хорошее приобретение.

Распрощался и пощёл на плац дю Терн в Метро.

Алексей кинулся  ко мне:

- Ты видел, ты видел, что с ним было? Пальцы ему не мог разогнуть! Я думал он нас зарубит! Ты видел его глаза? Ох какой ооооон, -  говорит Алексей. - Ты понял, что он убивал?

Freedom Belarus!

ЗАЯВА ОУН з приводу подій у Білорусі

У Білорусі, фактично, відбувається народне повстання проти правлячого режиму, який багато років утверджував в країні диктатуру і цілковиту залежність від Москви.

Для того, щоб зберегтися при владі режим Лукашенка розпочав репресії і погрожує звернутися до Путіна за «допомогою», що на ділі означатиме неминучу анексію Білорусі. Якщо таке станеться Україна може опинитися перед фактом нової ділянки фронту, відтепер на кордоні з Білоруссю.

Сподіваємося, що білоруський народ, який повстав проти дикторського режиму Лукашенка, усвідомлює усі загрози і зможе протистояти Москві.

Тільки незалежна Білорусь як держава білоруської нації може захистити свій народ від московської анексії і окупації. Тільки незалежність від Москви може гарантувати перспективу білоруської державності. Виключно власними силами білоруси можуть і мають утвердити державність своєї нації на своїй землі.

У разі, коли події у Білорусі наберуть характеру національно-визвольного руху, а не тільки руху за усунення Лукашенка від влади, українські націоналісти готові підставити плече своїм братам і сестрам.

Слава незалежній Білорусі!
Слава Україні!

Богдан Червак,
Голова ОУН

Первая славянская святая приняла мученическую кончину в Испании Ефросинья. Оросия. Доброслава

Первая славянская святая приняла мученическую кончину в Испании Ефросинья. Оросия. Доброслава.

О ней написана книга "ИСТОРИЯ святой Доброславы называемой Евросия, также Оросия, королевы, девы и мученицы, покровительницы Ясы" протоиреем и дьяконом собора в Ясе (Испания) Хуана Франциско Азнарез Лопеза в 1981 году. В этой книге он сообщает о сохранившихся в архивах записях аббата Сальво трех песен-молитв, посвященных святой Оросии (Доброславе), и рассказывает о ее биографии, из которой становится ясно, что она вела свое происхождение из Чехии, была выдана насильно замуж за испанского князя, и во время длительного путешествия в Арагон, была мученически убита маврами.

Согласно легенде, когда Оросия после смерти родителей выходила замуж, то воевода Боривой и Людмила дали ей от имени умерших родителей согласие на брак с князем арагонским, который искал жену-героиню для борьбы арагонского народа против мавров и которую ему присоветовал св.Мефодий вместе с римским папой, в записях которого и была позже обнаружена переписка с арагонцами по поводу останков святой Оросии. 

Доброслава согласилась стать женой Фортуна Горцезе и в сентябре 880 года она уже отправилась в путь, так как арагонцы очень спешили и хотели успеть получить невесту еще до того, как Перенеи нельзя будет пройти... Шли через Пассау, Базель и в октябре месяце достигли вод реки Арагон, что не очень далеко от города Yebra на южной стороне Пиренеев, от туда был вперед послан дон Доминго с сообщением о прибытии невесты короля. Но посла с сообщением по дороге убили мавры, котрыми руководил Абен Лупо, и им стало известно о приезде Оросии. Сначала бандит пытался завоевать благосклонность Оросии и уговорить ее отказаться от христовой веры и брака с Фортуной Горсезе, и согласиться стать его женой. Но когда он понял, что ничего не может сделать, то отдал приказ атаковать поезд невесты.

Первой была убита охрана. У Оросии и ее ближайшего окружения еще было время убежать в горы, сопровождающие ее испытывали жажду, и Оросия попросила у бога источник с чистой водой, где потом и разыгралась финальная трагедия. Абен Лупо напал на главного охранника Оросии по имени Корнел, но Оросия, чтобы защитить его протянула свою руку и мавр отрубил ее руку в запястье. Это привело к тому, что взбешенный Абен Лупо приказал отрубить Оросии и другую руку, и обе ноги и голову.

Таким образом, когда ей было только 16 лет, Оросия приняла мученическую смерть в 880 году.

Доброслава была объявлена ​​святой в епархии Уэска ​​еще в 10 веке и стала покровительницей виноделов и защитником от непогоды. Канонизация была признана в 1902 году Папой римским Львом XIII и «Священная конгрегация обрядов» в Риме подтвердила законность канонизации Доброславы-Оросии. У Доброславы признание статуса «святой» обязаны соблюдать католическая и православная церкви. Доброслава, канонизированная как св. Оросия является первой женщиной и первой славянкой причисленной к лику святых.

В Южной Моравии память о великом шествии, уносящем молоденькую красавицу из королевской семьи в далекую страну, сохраняет народная традиция под названием «Поездка королей», где молодой король в костюме девушки на самом деле представляет молодую девушку королевской крови путешествующую из Великой Моравии в далекую Арагонию, к своему мужу, чтобы стать королевой Арагона. Роза у него во рту является символом девственности.

Легіон Архангела Михаїла («Залізна Гвардія»)

 Незабаром у наших колег із видавництва @nuoviarditi друком вийде книга про румунську політичну організацію — Легіон Архангела Михаїла, також відомий як «Залізна Гвардія». Ілюстрації до видання готував @chorny.0. Впізнаєте героїв на зображенні? 🤔

Сергій Чаплигін: Що ми можемо взяти від фашизму (націонал-соціалізму), марксизму та лібералізму?

Минуле століття було століттям трьох панівних ідеологій - лібералізму, комунізму та фашизму.

Безумовно, що вони породили безліч проміжних ідеологічних течій. Але в цілому ці три напрямки розвинулися, вичерпали свою історичну релевантність і самі себе в ХХ столітті: Фашизм загинув першим. Потім комунізм. Лібералізм - зникає останнім.

Так що провокує кінець політичних ідеологій? 

Те, що їх породжує. Всі ці три ідеології народилися разом з Модерном і абсолютно нормально, що вони зникають тоді, коли Модерн поступається місцем Постмодерну.

Тому колишньої політичної диспозиції більше не існує. Фашизм та комунізм були не просто випадковим непорозумінням, але проявом логіки історії. Вони кинули виклик духові Модерна та програли.

Серед всіх ідеологій Нового часу (Модерну) сьогодні збереглася лише одна, втілена в лібералізмі. Саме в ній і зосереджена вся ідеологічна та світоглядна матриця збереження, зміцнення та розширення влади світової олігархії. Виступаючи промотором домінації світової олігархії, лібералізм вербує обслуговуючий персонал з числа колабораціоністів - політиків, чиновників, промисловців, трейдери, науковців, молодь в будь-якій країні - для створення мереж та центрів впливу, збору інформації, лобіювання рішень на користь транснаціональних корпорацій…

Якщо в минулому фашизм критикував лібералізм справа, а комунізм зліва, то на сучасному етапі по відношенню до постлібералізму вже неможливо визначити, де є право, а де є ліво. Сьогодні розподіл на правих і лівих багато в чому втратив будь-який сенс. Лібералізм змістив та змішав всі етикетки. Ті, хто вважає себе «правим», змістився в бік лібералізму і на даний момент захищає сьогоднішній статус-кво («полівішав»), в той же час багато «лівих» теж відкотилися на ліберальні позиції («поправішали»). Тому говорити наразі про антагоністичне протистояння правого і лівого не має жодного сенсу. Для епохи Модерну це було справедливо - тоді існував поділ між правими і лівими. Але це завжди були «праві» і «ліві», а не ліва і права частини єдиної ліберальної матриці. Тому з приходом епохи Постмодерну цей поділ втратив сенс.

Але в протистоянні сьогоднішньому стану речей треба знаходити здорові ідеї як в правому, так і в лівому. А для цього потрібен критичний погляд на структуру сучасного світу. Тому потрібен ретельний аналіз класичних ідеологій минулого (по ту сторону комунізму, фашизму та лібералізму), аби мати можливість реально формулювати адекватні відповіді на виклики сучасності. Так що ж ми можемо взяти від фашизму (націонал-соціалізму), марксизму та лібералізму?

Треба міняти сам процес – відкинути головні парадигмальні постулати Модерну. Нам потрібен інший завтрашній день - не такий, як у лібералів. Потребно зруйнувати саму матрицю лібералізму. Цілком і дощенту. Тому потрібна фундаментальна альтернатива.